07.06.16р. Справа № 904/3098/16
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", м. Київ
до приватного підприємства "Гараж-С", с. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про стягнення 4 884,38 грн. заборгованості за дизельне пальне, 822,86 грн. пені, 73,26 грн. інфляційних втрат, 56,20 грн. 3% річних
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Гараж-С" про стягнення заборгованості на загальну суму 5 836,70 грн. з яких:
- 4 884,38 грн. заборгованість за дизельне пальне;
- 822,86 грн. пеня за загальний період з 27.11.2015 року по 14.04.2016 року;
- 73,26 грн. інфляційні втрати за загальний період з грудня 2015 року по березень 2016 року;
- 56,20 грн. 3% річних за загальний період з 27.11.2015 року по 14.04.2016 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 719 від 10.08.2015 року в частині своєчасної та повної оплати за послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправних станціях розташованих в межах території України та за додаткові послуги, відповідно при пред'явленні пластикових карток, які надані у листопаді 2015 року.
У судовому засіданні 12.05.2016 року представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.
27.05.2016 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг".
Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 37, 46 том 1).
Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 20.04.2016 року порушено провадження у справі з призначення справи до розгляду в засіданні на 12.05.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 07.06.2016 року.
У судовому засіданні 07.06.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
10.08.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (далі - позивач, товариство) та приватним підприємством "Гараж-С" (далі - відповідач, підприємство) укладено договір № 719 (далі - договір) відповідно до п.1.1. договору товариство зобов'язується надати послуги по заправці автотранспорту підприємства і надавати додаткові послуги на підставі пред'явлених підприємством пластикових карток. Підприємство зобов'язується провести товариству оплату за надані послуги (п.1.2 договору).
Товариство згідно до п. 2.1.1. договору зобов'язується передати підприємству по акту пластикові акти в узгодженому асортименті та кількості, на умовах дійсного договору та протоколів до нього та забезпечити заправку дизельним пальним автотранспорт підприємства на автозаправних станціях (далі - АЗС), вказаних в списку АЗС (відповідно до порядку роботи АЗС) при пред'явленні пластикової карти (п.2.1.2. договору).
Підприємство зобов'язано згідно до п. 2.3.3. договору приймати від товариства та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків, які є підтвердженням факту прийому підприємством дизельного пального по пластиковим карткам "ARIS".
Відповідно до п. 2.3.5. договору підприємство зобов'язалось виконувати оплату послуг по заправці автотранспорту на умовах передбачених дійсним договором.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна послуг по заправці автотранспорту, діюча між сторонами для розрахунків по договору (далі - ціна), визначається на підставі діючої ціни на АЗС з умовами, передбаченими в протоколах, які є невід'ємною частиною договору.
Ціна дизельного палива та послуг по заправці автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чек, виданий терміналом).
Фактом надання послуг підприємству, є чеки "АРИС" встановленою товариством формою. При заправці дизельним паливом на АЗС при обслуговуванні по пластикових картам "АRIS" за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердженням заправки (доказом) є інформація у виді реєстру, яка надійшла на сервер товариства, підписана товариством та скріплена його печаткою, або актом приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків.
Строк, протягом якого підприємство оплачує вартість наданих послуг по заправці автотранспорту дизельним паливом, вказується в протоколі узгоджених умов розрахунків (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 2. протоколу №1 до договору № 719 від 10.08.2015 року, встановлено наступний строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним: 1 (один) календарний день з моменту виставлення рахунку.
Договір дійсний з моменту підписання до 31.12.2015 року (п. 7.1. договору).
На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги по заправі автотранспорту, що в свою чергу підтверджується Актом № ЗкП-000144(719/5)-З наданих послуг та звірки взаємних-розрахунків від 30.11.2015 року на суму 11 384,44 грн. та виставлені рахунки-фактури № СФ-с57017 від 11.11.2015 року та СФ-с57692 від 25.11.2015 року.
Відповідач свої зобов'язання виконав частково у сумі 6 500,06 грн. у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті у сумі 4 884,38 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Доказів виконання умов договору відповідачем, а саме сплати 4 884,38 грн., не надано
Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 4 884,38 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до п. 4.2. договору при порушені строку або умов оплати, передбачених договором або протоколом узгодження умов розрахунків, підприємство виплачує товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежів і до моменту повного погашення підприємством заборгованості перед товариством (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору позивачем заявлено до стягнення:
- пеню у сумі 822,86 грн. (розрахована на суму заборгованості 4 884,38 грн. за період з 27.11.2015 року по 14.04.2016 року).
Суд після перевірки розрахунку пені встановив, що він здійснений вірно, а тому заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 822,86 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також позивача заявляє до стягнення 3% річних у сумі 56,20 грн. розраховані за період з 27.11.2015 року до 14.04.2016 року, інфляційні втрати у сумі 73,26 грн. за період з грудня 2015 року по березень 2016 року.
За результатами перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат підстави для зменшення визначених позивачем сум відсутні.
За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 5 836,70 грн., з яких: 4 884,38 грн. - основний борг,822,86 грн. - пеня, 73,26 грн. - інфляційні втрати, 56,20 грн. - 3% річних.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємства "Гараж-С" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Селище Дослідне, вул. Наукова, будинок 1, ідентифікаційний код 38528042) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, м. Київ, проспект. Науки, будинок 41,офіс 442, ідентифікаційний код 31745725) основний борг у сумі 4 884,38 грн., пеню у сумі 822,86 грн., інфляційні втрати у сумі 73,26 грн., 3% річних у сумі 56,20 грн., судовий збір у сумі 1 378,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.06.2016 року.
Суддя ОСОБА_1