10.06.16р. Справа № 904/2156/16
За позовом Міністерства оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль сервіс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 80589,56 грн пені
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 220/75/д від 15.01.2016 заступник начальника Південно-Східного територіального юридичного відділу;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 18.04.2016, представник.
Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль сервіс" (далі - відповідач) про стягнення пені у сумі 80 589,56 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю товарів, робіт або послуг (за кошти Державного бюджету України) № 303/26/213-15, укладеного між сторонами 03.12.2015.
Відповідач 17.05.2016 надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що 09.12.2015 вийшло з ладу обладнання для виготовлення замовленого товару, що підтверджується висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.02.2016, тому просить в позові відмовити.
По справі відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з 07.06.2016 до 09.06.2016 та з 09.06.2016 до 10.06.2016.
Розглянувши матеріали справи, суд
03.12.2015 між Міністерством оборони України,(позивач) в особі заступника начальника Головного управління - головного інженера Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України полковника ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 16.11.2015 № 220/735/д та товариством з обмеженою відповідальністю "Модуль сервіс"(постачальник, відповідач), як переможцем конкурсних торгів, укладено договір № 303/26/213-15 купівлі-продажу ліжок 2-х ярусних армійських типу "А".
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язався поставити Міністерству оборони України 2015 році (до 20 грудня включно) товар - ліжко 2-х ярусне армійське типу "А" в кількості 2000 шт., а замовник зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки, (терміни) і виключно за цінами згідно з положеннями вказаного договору. Ціна товару з урахуванням ПДВ за умовами договору становить 3 855 960, 00 грн.
Термін дії договору - до 31.12.2015.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що доставка товару здійснюється постачальником за його рахунок на склад замовника. Товар доставляється згідно реквізитів представників замовника у відповідності з рознарядкою Міністерства оборони України, з обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до осортименту, кількості, адреси представників замовника (одержувачів).
29.03.2016 позивач звернувся до суду з цим позовом з вимогами стягнути з відповідача пеню в сумі 80589,56 грн за неналежне виконання зобов'язань з поставки товару.
В обгрунтування заявленого позову позивач вказав, що станом на 01.01.2016 постачальник свої обов'язки, передбачені умовами договору, належним чином не виконав. Замовнику поставлено 100 шт товару на суму 192 798, 00 грн. Постачальником не виконано обов'язки щодо поставки товару - ліжко 2-х-ярусне армійське типу "А" в кількості 1900 шт на суму 3 663 162, 00 грн (з урахуванням ПДВ). Вказану кількість товару замовником не отримано.
Пунктами 7.1 та 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність:
- за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника він сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості договору.
З метою досудового вирішення питання щодо невиконання постачальником умов договору на його адресу було направлено претензії від 23.12.2015 № 303/26/1401 та від 30.12.2015 № 303/26/1439.
Однак, вимоги вказаних претензій постачальником належним чином не виконано. .
За період прострочки виконання зобов'язань з 21.12.2015 по 31.12.2016 пеня за договором складає 80589, 56 грн.
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та вказав, що перша поставка товару відбулася з 08.12.2015 по 15.12.2015 у кількості 100 штук, що підтверджується доданими до позовної заяви документами.
Листами за №192 від 28.12.2015 та за №194 від 28.12.2015 ТОВ "Модуль сервіс" повідомляло Міністерство оборони України про забезпечення зберігання продукції у вигляді комплектуючих та по першій вимозі готове виконати збірку та відвантажити товар замовнику.
У зв'язку з настанням поломки обладнання, підприємство, дотримуючись умов договору, звернулось до Дніпропетровської торгово-промислової палати щодо встановлення чи спростування настання обставин непереборної сили. Після отримання висновку та підтвердження факту настання обставин непереборної сили, дотримуючись умов договору протягом п'яти днів супровідним листом за №25 від 05.02.2016 на адресу позивача надіслано висновок про істотну зміну обставин №138/12-15 від 01.02.2016.
Висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати від 01.02.2016 за №138/12-15 про істотну зміну обставин за результатами розгляду наданих замовником документів встановлено, що під час виробництва першої партії - 09.12.2015 обладнання вийшло з ладу, що підтверджено актом виходу з ладу обладнання від 09.12.2015.
З метою ремонту обладнання листом №170 від 10.12.2015 підприємство звернулось до уповноваженого сервісного центру товариства з обмеженою відповідальністю "Ампер-сервіс".
Висновком про неремонтопридатність від 10.12.2015 уповноважений сервісний центр товариства з обмеженою відповідальністю "Ампер-сервіс" проінформував заявника про неможливість проведення ремонту, у зв'язку з відсутністю комплектуючих.
Вживши додаткових заходів відповідач відновив належну роботу обладнання, що підтверджено актом вводу обладнання в експлуатацію від 21.01.2016.
Таким чином висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати досліджені факти свідчать про істотну зміну обставин, яку не могли передбачити сторони та яка безпосередньо впливає на виконання заявником договору.
Саме зміна обставин, згідно висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати, призвела до затримки строків зобов'язань за договором і є істотною і не підконтрольною ТОВ "МОДУЛЬ СЕРВІС".
Дніпропетровська торгово-промислова палата підтверджує настання істотної зміни обставин, що обумовлена поломкою обладнання та відсутністю необхідних матеріалів, що призвело до затримки терміну поставки у період з 20.12.2015 по 29.01.2016.
Дніпропетровська торгово-промислова палата підтвердила, що станом на 29.01.2015 будь-які угоди між сторонами про зміну умов договору в частині строків виконання зобов'язань відсутні та дійшла висновку, що враховуючи істотну зміну обставин, умови договору можуть бути відкориговані сторонами договору шляхом укладання додаткової угоди до нього.
07.06.2016 відповідачем до справи надано доповнення до відзиву, в яких він зазначив, що пунктом 6.2.5 договору між сторонами передбачено, що поставка товару здійснюється по специфікації або рознарядці.
Всупереч вимогам п. 12.1 договору, рознарядка Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною договору, не була підписана відразу після укладення договору.
Рознарядку на відвантаження ліжок 2-х ярусних армійських типу "А" до договору, у якій зазначено, що поставка здійснюється до КЕВ м. Луганська за адресою: Донецька обл., 84122 м. Слов'янськ, вул. Вільямса,15 підприємством отримано лише в січні 2016 року.
В рознарядці зазначено, що вона є додатком до договору від 01.12.2015, в той час як договір укладено 03.12.2015.
Згодом за усним розпорядженням представника Міністерства оборони України підприємством відвантажено 70 ліжок вартістю 134958,60 грн , які отримані за адресою м. Слов'янськ, вул. Рози Люксембург, 20 ( Акт № ОУ-00000078 від 15.12.2015 та 30 ліжок вартістю 57839,40 грн.
Передача товару відбувалась в м. Дніпропетровськ 08.12.2015, отримувач знаходиться за адресою м. Слов'янськ, вул. Рози Люксембург,20 (Акт №ОУ-00000077 від 08.12.2015).
Після цього рознарядки більше не отримувались, тому підприємство листом №195 від 28.12.2015 повідомило позивача, що готове для відвантаження продукції на адресу замовника.
Міністерство оборони України залишило це звернення без реагування.
Договором передбачено, наявність рознарядки на поставку товару, але на залишок товару рознарядка не була надана. Перша партія товару була поставлена не за адресами, визначеними в договорі, а згідно з усним розпорядженням представників замовника.
Таким чином відповідач вважає нарахування пені за прострочку поставки товару безпідставним.
Враховуючи обставини справи, надані матеріали суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Попередня оплата товару позивачем у даному випадку не здійснювалась.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 80589,56 грн суд зазначає наступне.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом п. 7.2.3 договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення з вини постачальника встановленого договором строку поставки продукції, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,2 % від вартості недопоставленого товару пеню за кожен день затримки.
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товару визначається за реквізитами представників замовника у відповідності з рознарядкою Міністерства оборони України.
В пункті 12.1 договору вказано, що невід'ємною частиною договору є рознарядка Міністерства оборони України на 1 аркуші, яка надається постачальнику під час укладення договору. Підписання постачальником договору є підтвердженням отримання рознарядки.
Відповідач стверджує, що рознарядка отримана ним лише в січні 2016 року, тому він не мав можливості здійснити поставку товару до 20.12.2015, як це передбачено договору, через відсутність відомостей про адресу доставки.
До матеріалів справи не надано документів, які б давали можливість достовірно встановити кількість товару, який був у відповідача і який він міг відвантажити у передбачений договором строк - до 20.12.2015.
Позивачем до позовної заяви додана рознарядка, у якій зазначено, що одержувачем товару є КЕВ м. Луганська, адреса одержувача: Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Вільямса, 15.
Рознарядка не має дати її підписання, графи, у яких міститься посилання на договір та дату договору, заповнені кульковою ручкою. При цьому зазначено, що рознарядка є додатком до договору від 01.12.2015, а договір між сторонами укладений 03.12.2015.
Відповідач до відзиву на позовну заяву надав рознарядку аналогічного змісту, яка також не містить дати її підписання та не містить ніяких посилань на номер та дату договору, додатком до якого вона є.
З акта прийому - передачі товару від 08.12.2015 слідує, що представниками КЕВ м. Луганська на підприємстві відповідача у місті Дніпропетровську отримано 30 ліжок.
Адресою КЕВ м. Луганська вказано м. Слов'янськ, вул. Рози Люксембург, 20.
15.12.2015 між КЕВ м. Луганська та відповідачем підписаний акт прийому - передачі 70 ліжок, з якого слідує, що передача товару здійснена у м. Слов'янську за адресою: вул. Рози Люксембург, 20.
В обох випадках умови поставки, адреси не відповідають тим умовам, що зазначені в наданій до справи рознарядці.
Будь-які письмові документи щодо причин зміни передбачених договором умов поставки відсутні. За доводами відповідача поставки здійснені за усними вказівками представниківа Міністерства оборони України.
08.01.2016 відповідачем на адресу позивача надіслана претензія від 06.01.2016 про відшкодування збитків, яка отримана позивачем 13.01.2016.
В претензії йде мова, що до цього часу від Міністерства оборони України не отримана рознарядка з реквізитами для поставки товару, що не дає можливості виконати зобов'язання за договором. Відповідач також зазначає, що про ці обставини він вже повідомляв в листі від 28.12.2015 та вказував про готовність здійснити відпуск товару.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи вищенаведені обставини щодо часткової поставки відповідачем товару, суд не вбачає наявності беззаперечних доказів того, що рознарядка, за реквізитами якої мала бути здійснена поставка товару, була вручена відповідачу при укладенні договору. Відповідач стверджує про отримання рознарядки у січні 2016 року, документальні докази, які б спростовували ці доводи, відсутні.
Таким чином суд не вбачає наявності вини відповідача в простроченні поставки товару за період з 21.12.2015 по 31.01.2015 і як наслідок підстав для для стягнення з відповідача пені за прострочку поставки товару.
Таким чином позов слід визнати необгрунтованим та в його задоволенні відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 10.06.2016.
Суддя В.Д. Воронько