07.06.16р. Справа № 904/2012/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод", смт Котельва Котелевського району Полтавської області
до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області
про стягнення 1347691,22 грн.
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: начальник юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність № 30/46 від 14.01.2016р., представник ОСОБА_2, довіреність № 30/28 від 06.01.2016.
Приватне акціонерне товариство "Полтавський вентиляторний завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) з вимогою про стягнення основного боргу у сумі 1 293 369,69 грн, інфляційних нарахувань у сумі 38 801,09 грн та 3% річних у сумі 15 520,44 грн, нарахованих з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 416, укладеного між сторонами 13.10.2014.
Відповідач 12.04.2016 надав клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1290/16 за позовом ПрАТ "Полтавський вентиляторний завод" до ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про внесення змін до договору поставки № 416 від 13.10.2014 стосовно ціни вентилятора ВОД-16П у зв'язку з істотною зміною обставин на підставі ст. 652 ЦК України, посилаючись на пов'язаність цих справ між собою.
Судом розглянуто вказане клопотання та ухвалою суду від 12.04.2016 відхилено.
11.05.2016 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 1293369,69 грн основного боргу, 51734,79 грн інфляційних нарахувань на суму боргу за період прострочки платежу по 31.03.2016 та 20623,05 грн 3% річних, нарахованих по 04.05.2016. Позивачем надано докази доплати судового збору за збільшений розмір позовних вимог, докази надсилання відповідачу копії заяви, тому зазначена заява прийнята судом до розгляду.
Присутній у судовому засіданні 12.05.2016 представник відповідача заявив клопотання продовжити строк розгляду справи на 15 днів та усне клопотання відкласти розгляд справи з метою надання часу для укладення мирової угоди.
Ухвалою суду від 12.05.2016 клопотання відповідача задоволено та продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 08.06.2016 включно.
Позивач участь свого повноважного представника у засіданні суду, призначеному на 07.06.2016, не забезпечив, але до суду надіслав 20.05.2016 клопотання, у якому просив розглядати справу без участі його представника.
03.06.2016 позивач знову надіслав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 1 293 369,69 грн основного боргу, 97 002,73 грн інфляційних втрат, нарахованих по 30.04.2016 та 23 386,96 грн 3% річних, нарахованих по 30.05.2016. Також надано докази доплати судового збору за збільшений розмір позовних вимог, докази надсилання відповідачу копії заяви.
Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог суд дійшов висновку, що остання не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, є правом позивача, а тому збільшення прийнято та враховано при вирішенні спору.
У судовому засіданні 07.06.2016 відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому останній не погодився з розрахунком позивача щодо заявлених сум штрафних санкцій та здійснив власні розрахунки, за якими інфляційні втрати за прострочення ним оплати проіндексованої вартості товару складають 65 365,76 грн, а 3% річних за період з 15.12.2015 по 30.05.2016 - 17 815,27 грн.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
13.10.2014 між Приватним акціонерним товариством "Полтавський вентиляторний завод" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) був укладений договір поставки за № 416 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити (передати у власність) покупцеві товар згідно специфікацій до договору, а покупець - прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених договором.
Ціна товару, який підлягає поставці за договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару. Ціна товару може змінюватись за погодженням сторін. Порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в специфікаціях до цього договору (п.п. 2.1., 2.2., 2.6. договору).
Згідно специфікації № 1 від 30.12.2014 до договору, підписаної сторонами, позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а саме: вентилятор ВОД-16П (товар) в кількості однієї штуки за ціною 1 330 000,00 грн в т.ч. ПДВ 20% на протязі 180 днів після попередньої оплати в розмірі 50%, поставка якого здійснюється на умовах СРТ в редакції ІНКОТЕРМС 2000: склад ПАТ МГЗК, м. Марганець, Промзона. За умовами зазначеної специфікації ціна на товар встановлюється в національній валюті України та здійснюється платежем у гривні з визначенням грошового еквіваленту в доларах США. При цьому ціна формується наступним чином:
- 30% ціни в розмірі 399 000,00 грн є фіксованою і зміні не підлягає;
- 70% ціни в розмірі 931 000,00 грн, що відповідає сумі 71 891,44 доларів США за курсом НБУ в розмірі 1295,0082 грн за 100 доларів США на день проведення торгів.
Ціна на товар у національній валюті України у відповідності до положень п. 4 специфікації за № 1 від 30.12.2014 є фіксованою у випадку, якщо коливання курсу НБУ становить +/- 3% між ціною, вказаній в даній специфікації. В разі збільшення або зменшення курсу долару за офіційним курсом НБУ більш ніж на 3%, на дату проведення платежу, оформлення банківських гарантій, 70% загальної вартості товару підлягає пропорційному перерахунку, для здійснення якого, використовується курс НБУ, що дій на 0:00 годин дня дати платежу.
Відповідно до п. 5 специфікації №1 від 30.12.2014 до договору в разі зміни курсу долара США сума договору (399 000,00 грн з ПДВ + (931 000,00 грн. з ПДВ / 12,950082 * курс НБУ, що передує дню оплати) коригується підписанням додаткової угоди і перераховується перед здійсненням кожного платежу в гривні за формулою:
сума першого платежу = сума договору * 0,5
сума другого платежу = (399 000,00 грн з ПДВ + (931 000,00 грн. з ПДВ / 12,950082 * курс НБУ, що передує дню оплати) мінус сума першого платежу.
25.02.2015 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, у якій п. 5 специфікації виклали в новій редакції відповідно до якої, оплата за спірним договором повинна відбутися наступним чином:
- 50% попередньої оплати проти надання постачальником банківської гарантії повернення авансового платежу та банківської гарантії виконання;
- 50% по факту поставки протягом 5 банківських днів після приймання товару по кількості та якості та підписання акту прийому-передачі товару на складі покупця ПАТ МГЗК.
На день розрахунку вартості товару, вартість товару змінюється за наступною формулою:
у разі зміни курсу долара США сума договору (399 000,00 грн з ПДВ + (931 000,00 грн з ПДВ / 12,950082 * курс НБУ, що передує дню оплати) коригується підписанням додаткової угоди і перераховується перед здійсненням кожного платежу в гривні за формулою:
сума першого платежу = сума договору * 0,5
сума другого платежу = (399 000,00 грн. з ПДВ + (931 000,00 грн з ПДВ / 12,950082 * курс НБУ, що передує дню оплати) мінус сума першого платежу.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №7 від 06.08.2015 на суму 1 330 000,00 грн, який був отриманий уповноваженим представником останнього на підставі довіреності №686 від 06.08.2015.
16.10.2015 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей по якості.
Додатковою угодою № 4 від 28.10.2015 сторони внесли зміни до п. 4 та п. 5 специфікації № 1 від 30.12.2014, а саме:
у п. 4 специфікації визначили, що в разі збільшення або зменшення курсу долару США за офіційним курсом НБУ більш ніж на 3% на дату підписання акта по якості 70% загальної вартості товару підлягає пропорційному перерахунку;
у п. 5 специфікації визначили, що оплата 50% вартості товару, які здійснюються по факту його поставки, проводиться протягом 5 банківських днів після приймання товару по якості на складі покупця.
Так, 28.10.2015 між сторонами за договором було підписано акт зміни ціни, у відповідності до якого вартість товару з урахуванням курсу НБУ станом на 16.10.2015, тобто на дату підписання акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей по якості, склала 1 958 369,69 грн (з ПДВ).
Враховуючи, що вартість поставленого товару була сплачена відповідачем лише частково на суму 665 000,00 грн за платіжним дорученням № 3425 від 09.02.2015, то 02.12.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 206 з вимогами про погашення залишку боргу за товар в розмірі 1 293 369,69 грн, а також про сплату штрафних санкцій та інших нарахувань на суму заборгованості. Претензія була одержана відповідачем 07.12.2015, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишена без задоволення.
Наявна заборгованість відповідача за поставлений товар в розмірі 1 293 369,69 грн перед позивачем і стала підставою звернення останнього до суду з цим позовом.
Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права, позивач заявив до стягнення 1 293 369,69 грн основного боргу, на який нарахував інфляційні втрати у сумі 38 801,09 грн та 3% річних у сумі 15 520,44 грн. Заявою від 11.05.2016 позивач збільшив розмір позовних вимог, нарахувавши при цьому на суму основного боргу 51 734,79 грн інфляційних втрат за період прострочки платежу по 31.03.2016 та 20 623,05 грн 3% річних, нарахованих по 04.05.2016. Та вже 03.06.2016 позивач заявою знову збільшив розмір позовних вимог за рахунок збільшення періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, отже предметом цього позову є 1 293 369,69 грн основного боргу, 97 002,73 грн інфляційних нарахувань за період з 24.10.2015 по 30.04.2016 та 23 386,96 грн 3% річних нарахованих за період з 24.10.2015 по 30.05.2016.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та отримання якого останнім не оспорюється.
Положеннями п.п. 4, 5 специфікації до договору встановлено, що в разі збільшення або зменшення курсу долару США за офіційним курсом НБУ більш ніж на 3% на дату підписання акта по якості 70% загальної вартості товару підлягає пропорційному перерахунку, а оплата 50% вартості товару, які здійснюються по факту його поставки, проводиться протягом 5 банківських днів після приймання товару по якості на складі покупця.
Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи слідує, що відповідач в обумовлений договором строк, оплату в повному обсязі не здійснив, а отже має місце донарахування курсової різниці на суму основного боргу.
Проте слід зазначити, що з правового аналізу додаткової угоди №4 до договору слідує, що сторони, переглянувши ціну предмету поставки шляхом її індексації через індекс зміни курсу гривні до іноземної валюти - долару США, не узгодили строк оплати частини індексованої вартості товару.
Так, відповідно до пункту 5 специфікації №1 до договору, в редакції додаткової угоди №4 від 28.10 2015, 50% вартості товару мали бути сплачені покупцем протягом 5 банківських днів після приймання товару по якості на його складі.
Враховуючи той факт, що товар за якістю на складі покупця був прийнятий 16.10.2015 за ціною 1 330 000,00 грн з ПДВ 20%, з яких 50% вартості товару у сумі 665 000,00 грн сплачені покупцем постачальнику передоплатою 09.02.2015, то решта 50% його вартості в сумі 665000,00 грн. повинні були бути сплачені відповідачем на протязі 5 банківських днів у період з 19.10.2015 по 23.10.2015 включно за умови надання постачальником оригіналів товаророзпорядчих документів, в тому числі й рахунку-фактури на сплату інших 50% вартості товару. Відповідач вважає, що у зв'язку з підписанням сторонами 28.10.2015 акту зміни ціни товару всторону її збільшення строк оплати решти вартості товару став невизначеним і прострочка з оплати товару має місце починаючи з 15.12.2015 - через 7 днів після отримання від позивача 07.12.2015 претензії про оплату товару.
Проте, суд вважає таку позицію частково помилковою. Відповідачем за актом від 16.10.2015 отримано від позивача вентилятор вартістю 1330000,00 грн. Відповідач здійснив попередню оплату 50% вартості вентилятора, решта суми в розмірі 665000,00 мала бути сплачена до 23.10.2015 включно. В обумовлений строк вказана сума не була сплачена, тому починаючи з 24.10.2015 має місце прострочка і суд не вбачає ніяких підстав для висновку про те, що через зміну ціни вентилятора строк платежу 665000,00 грн став невизначеним.
В акті від 28.10.2015 сторони погодили, що вартість отриманого за актом від 16.10.2015 вентилятора складає 1958369,69 грн. Суд частково погоджується з доводами відповідача, що на суму 628369,69 грн, на яку збільшена ціна вентилятора, в договорі не був встановлений строк оплати і прострочка оплати цієї суми починається з 15.12.2015.
Таким чином 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу судом розраховуються за період прострочки з 24.10.2015 по 14.12.2015 з суми 665000,00 грн, а за період прострочки з 15.12.2015 по 30.05.2016 з суми боргу 1293369,69 грн і складають 3% річних 20701,32 грн та 88176,91 грн інфляційних нарахувань на суму боргу.
Відповідач не спростовує отримання 07.12.2015 від позивача претензії стосовно оплати частини індексованої вартості товару в розмірі 1 293 369,69 грн, що в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України може розглядатися як пред'явлення вимоги позивачем щодо виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги щодо наявності заборгованості з оплати поставленого товару у сумі 1 293 369,69 грн, тобто має місце неналежне виконання відповідачем своїх фінансових зобов'язань.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині сплати 1 293 369,69 грн основного боргу, 88176,91 грн інфляційних нарахувань та 20701,32 грн 3% річних, в решті позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 21033,72 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, буд. 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський вентиляторний завод" (Полтавська область, смт Котельва, вул. Островського, буд. 8, ідентифікаційний код 00909779) основний борг у сумі 1 293 369,69 грн, 3% річних у сумі 20701,32 грн, інфляційних нарахувань у сумі 88176,91 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 21033,72 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 10.06.2016.
Суддя В.Д. Воронько