02 червня 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дем'яносовМ.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитним вкладом,
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 вересня 2013 року між ним та банком був укладений договір розміщення грошових коштів на депозитному вкладі НОМЕР_1 «Стандарт» у сумі 5 500 доларів США строком до 25 березня 2014 року (183 дні), з процентною ставкою 7 % річних. Договір банківського вкладу оформлений на території АР Крим. Після окупації АР Крим, 11 березня 2014 року позивач звернувся до відділення КБ «Приватбанк» на території АР Крим щодо дострокового розірвання договору, однак йому повідомили, що він зможе отримати свої грошові кошти по закінченню строку банківського вкладу у будь-якому відділенні банку. 25 березня 2014 року позивач звернувся до відділення банку у м. Запоріжжі з метою забрати свій вклад у зв'язку із закінченням терміну банківського вкладу, однак отримав відмову з посиланням на той факт, що рахунки, які було відкрито на території АР Крим, наразі тимчасово не обслуговуються. Посилаючись на вказані обставини та остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача суму вкладу за депозитним вкладом «Стандарт» з нарахованими процентами на дату закінчення договору депозиту у розмірі 5 691,97 доларів США; суму процентів, встановлених договором депозитного вкладу, за час протягом якого банк відмовлявся від повернення вкладу - 705,83 доларів США; 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання - 317,66 доларів США, а також пеню, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» в розмірі 3 % за кожен день прострочення - 115 945,43 доларів США.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 суму за договором НОМЕР_1 «Стандарт» з нарахованими процентами у сумі 5 691,97 доларів США, суму процентів, встановлених договором депозитного вкладу за час, протягом якого банк відмовлявся від повернення вкладу - 705,83 доларів США; 3 % річних за порушення виконання грошового зобов'язання - 317,66 доларів США, що загалом становить 6 715,46 доларів США.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пеню відповідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 182 916 грн 60 коп., що складає гривневий еквівалент на час розгляду справи від суми 6 715 доларів США.
У решті позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 182 916 грн 60 коп. скасовано та в цій частині ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення розміру вкладу та процентів, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем зобов'язання з повернення вкладу не виконано в строки передбачені договором, а тому відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягнення депозитного вкладу разом з урахуванням семи процентів річних, передбаченими умовами договору та трьома відсотками річних від простроченої суми, що складає 6 715,46 доларів США, є законним та обґрунтованим.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд дійшов правильного висновку, що до правовідносин між сторонами, які виникли з приводу депозитного договору, застосовується відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому приписи ч. 5 ст. 10 Закону України «про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюються.
Рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині залишення без змін апеляційним судом ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи скарги висновки судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, крім того, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 05 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитним вкладом.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ М.В.Дем'яносов