ухвала
іменем україни
08 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Мартинюка В.І., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до Сколівської міської ради, Сколівської районної ради Львівської області та ОСОБА_9, треті особи: комісія Сколівської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих, Служба у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації, державний нотаріус Сколівської державної нотаріальної контори, про визнання нечинними рішень, недійсними свідоцтва про право власності та свідоцтв про право на спадщину за законом, за касаційними скаргами Сколівської районної ради Львівської області та представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 - на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року,
У травні 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 звернулися до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що з 1976 року проживають в однокімнатній квартирі одноквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, яка була виділена його матері.
Під час приватизації вказаної квартири у 2013 році вони дізнались про те, що власником даного нерухомого майна є ОСОБА_9, який набув право власності в порядку спадкування за законом після смерті родини ОСОБА_9, яким дане майно було повернуто як реабілітованим рішенням комісії Сколівської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 15 травня 1992 року.
Вважає, що вказане рішення та рішення Сколівської міської ради від 08 вересня 1992 року № 105 про зняття з балансу будинку АДРЕСА_1 та оформлення права власності на вказаний житловий будинок на ім'я ОСОБА_11 з подальшою реєстрацією у Стрийському МБТІ, а також свідоцтва про право власності, виданого на ім'я реабілітованого ОСОБА_11 та свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих спадкоємцям реабілітованого, незаконними та такими, що порушують його права, відтак просить визнати їх нечинними та скасувати. Одночасно просили поновити строк звернення до суду.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 процесуальний строк звернення до суду.
Визнано нечинним та скасовано рішення комісії Сколівської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих № 15 від 15.05.1992 р. «Про повернення конфіскованого під час репресій 40-50 років будинку в м. Сколе спадкоємцям реабілітованого ОСОБА_11» та рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради № 105 від 08.09.1992 р. «Про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1».
Визнано недійсними свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане 29.09.1992 р. виконавчим комітетом Сколівської міської ради на ім'я ОСОБА_11, зареєстроване у Стрийському МБТІ 15.01.1993 р. за № 432; свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1, видане 02.08.1993 р. державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 ім'я ОСОБА_13 та свідоцтво про право на спадщину за законом на жилий будинок АДРЕСА_1, видане 27.12.2012 р. державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. ім'я ОСОБА_9.
У касаційній скарзі Сколівська районна рада Львівської області просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 - просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення комісії Сколівської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 15 травня 1992 року № 15 прийняте всупереч вимогам Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» без урахування конкретних обставин, зокрема того, що майно було зайняте сім'єю ОСОБА_7 на законних підставах з 1976 року, а тому не підлягало поверненню в натурі, відтак вказане рішення підлягає скасуванню.
Оскільки позовні вимоги щодо визнання нечинним та скасування рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради від 08 вересня 1992 року № 105 і визнання недійсними свідоцтва про право власності, виданого на ім'я реабілітованого ОСОБА_11, та свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих спадкоємцям реабілітованого, є похідними від позовної вимоги про визнання нечинним та скасування рішення комісії Сколівської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 15 травня 1992 року № 15, місцевий суд вважав, що заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_11, 1906 року народження, його дружина - ОСОБА_13, 1915 року народження, та їх діти: ОСОБА_15, 1937 року народження, та ОСОБА_16, 1944 рокународження, за постановою особливої наради при НКВС СРСР від 08 квітня 1951 року були виселені з конфіскацією майна із міста Сколе Львівської області та визначені на спецпоселення в Іркутську область.
На підставі ст. 3 Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року реабілітовані з поновленням в усіх громадянських правах, в тому числі з поверненням конфіскованого майна або його вартості. Зазначена обставина підтверджується довідкою про реабілітацію від 04 липня 1991 року № 4/5-20276.
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_11 помер.
У 1992 році спадкоємці померлого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 (дружина), ОСОБА_15 (син) та ОСОБА_16 (син), які на той час проживали у м. Волгограді, Російська Федерація, звернулися у комісію Сколівської районної ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих із заявою про повернення частини конфіскованого будинку по АДРЕСА_2.
Рішенням комісії Сколівської районної ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих від 15 травня 1992 року № 15 повернуто будинок у АДРЕСА_1 спадкоємцям реабілітованого ОСОБА_11, 1906 року народження.
Рішенням цієї ж комісії від 20 травня 1993 року № 6 постановлено виплатити компенсацію за незаконне конфісковане майно реабілітованому ОСОБА_11 в сумі 15 000 карбованців.
У зв'язку з тим, що реабілітовані чи їх спадкоємці не змогли своєчасно отримати нараховану їм компенсацію за незаконно конфісковане майно, рішенням комісії Сколівської районної ради народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих від 01 березня 1994 року № 7 переглянута сума компенсації за незаконно конфісковане майно, зокрема ОСОБА_11 сума компенсації визначена у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
02 серпня 1993 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_13 (дружина померлого ОСОБА_11).
Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складалося із цілого дерев'яного житлового будинку з однієї кімнати і однієї кухні, розміром житлової площі 17,5 кв. м, зазначеного в плані під літерою «А-1», та колодязя під літерою «К», які знаходяться по АДРЕСА_1 та належали померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Сколівської міської ради народних депутатів 29 вересня 1992 року.
ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_13, а ІНФОРМАЦІЯ_10 помер її син ОСОБА_16, 1944 року народження.
27 грудня 2012 року державним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори Батлюк В.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом двоюрідному брату померлого ОСОБА_16 - ОСОБА_9, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Спадщина, на яке видано свідоцтво, складається із цілого дерев'яного житлового будинку з однієї житлової кімнати, розміром 17,5 кв. м та кухні, загальною площею 42,6 кв. м, зазначений на плані під літерою А-1, та господарських будівель і споруд: сараю Б, сараю В, колодязя К, огорожі № 2, хвіртки, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
У зазначеному свідоцтві про право на спадщину вказано, що спірний будинок і споруди належали ОСОБА_16 як такому, що прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_13, але юридично не оформив свої спадкові права.
Також установлено, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1, ще раніше, згідно з рішенням виконкому Сколівської міської ради депутатів трудящих від 12 грудня 1975 року № 133 була виділена Сколівському будинкоуправлінню для двірника будинкоуправління.
30 січня 1976 року виконкомом Сколівської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_17 (матері позивача ОСОБА_6) видано ордер № 14 серії СТ, у який були включені також її діти: ОСОБА_18 (дочка) та ОСОБА_6 (син).
ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 06 грудня 1991 року, а його дружина ОСОБА_7 - з 08 травня 2001 року.
Також у спірному будинку з народження проживає дочка позивачів у справі - ОСОБА_8, 2001 року народження, яка є неповнолітньою.
ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_17 померла.
Згідно з рішенням виконкому Сколівської міської ради від 30 червня 2011 року № 137 надано дозвіл на переоформлення лицьового рахунку на спірний житловий будинок з ОСОБА_17 на ОСОБА_6, а рішенням цього ж виконкому від 30 січня 2012 року № доручено КП «Сколівське ЖКГ» прийняти на баланс житловий будинок АДРЕСА_1.
Підставою для прийняття такого рішення була відсутність відомостей щодо перебування на балансі комунальної власності вказаного будинку та наявність ордера від 30 січня 1976 року № 14, рішення Сколівського МВК від 12 грудня 1975 року № 133 «Про надання квартири».
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 5 Закону України вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.
Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.
Згідно з п. 9 постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року № 3812-XII «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» реабілітовані згідно із статтями 1 та 3 цього Закону особи (їх спадкоємці першої черги) мають право на повернення (відшкодування вартості) вилучених у них будинків, майна (стаття 5).
Можливість повернення реабілітованому будинку (його частини) в натурі вирішується з урахуванням конкретних обставин: правомочного проживання там громадян, більшого порівняно з його вартістю розміру затрат на перебудову, потреби у продовженні його використання для соціальних потреб (дитячих закладів, лікарень тощо).
Не можуть бути повернені жилі будівлі, будинки реабілітованому (його спадкоємцям першої черги), якщо первинному набувачу вони були передані правомірно і знаходяться у його власності або перебудовані у нежилі будівлі чи суттєво перебудовані.
В разі неможливості повернення будівель чи майна у натурі реабілітованому (його спадкоємцям першої черги) їх вартість відшкодовується установами, організаціями та їх правонаступниками громадянам та їх спадкоємцям, а якщо ці фізичні та юридичні особи та їх правонаступники невідомі - фінансовими органами з коштів місцевого бюджету у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Суди попередніх інстанцій вищевикладеного не врахували, не звернули уваги на те, що Законом передбачена неможливість повернення будинку у разі, якщо первинному набувачу вони були передані правомірно та знаходяться у його власності, а спірний будинок переданий позивачам на підставі ордера в користування та перебуває на балансі КП «Скольвське ЖКГ», та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.
За викладених обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть залишатися в силі, оскільки судами порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Сколівської районної ради Львівської області задовольнити частково.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий0Головуючий0 Головуючий В.І. Мартинюк
Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік