06 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
Ситнік О.М., ЄвтушенкоО.І., Завгородньої І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року,
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
Посилався на те, що він 04 липня 2006 року позичив синові відповідачки - ОСОБА_6 15 000 доларів США, строком на два роки, про що останній написав розписку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і спадщину після його смерті прийняла мати - ОСОБА_5 Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 312 150 грн, інфляційні витрати у розмірі 233 532 грн 73 коп. та 3 % річних у розмірі 28 119 грн 09 коп.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 04 липня 2006 року ОСОБА_4 позичив синові відповідачки - ОСОБА_6 15 000 доларів США, строком на два роки, про що свідчить розписка (а. с. 5). Отже, судами правомірно визначений строк дії договору позики - до 04 липня 2008 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все належне йому майно. Із заявою про прийняття спадщини звернулись до нотаріальної контори ОСОБА_5 та ОСОБА_7
З даним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду у травні 2015 року, заяву про поновлення строку позовної давності не подавалось.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представник відповідачки 29 грудня 2015 року подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 82-83).
Таким чином суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Посилання позивача на те, що було перервано строк позовної давності шляхом часткового погашення заборгованості є безпідставним, оскільки надані копії розписок, написаних самим позикодавцем про повернення частини боргу, жодних доказів про вчинення позичальником таких дій не містять, а тому не є належним доказом в розумінні ст. 60 ЦПК України про визнання позичальником заборгованості та часткового його погашення.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Ситнік О.М. Євтушенко О.І. ЗавгородняІ.М.