13 чеврня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
СитнікО.М., Завгородньої І.М., ІваненкоЮ.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженої відповідальністю «Екоінтерком» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6; ОСОБА_8 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року та за касаційною скаргою представника ОСОБА_6; ОСОБА_8 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року,
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалагротрейд» (далі - ТОВ «Універсалагротрейд») звернулося до суду із позовом, у якому зазначало, що воно набуло право власності на всі майнові паї колективного сільськогосподарського підприємства пайовиків «Ревне» (далі - КСПП «Ревне»). У такий спосіб ТОВ «Універсалагротрейд» набуло права власності на приміщення бойні, трьох пунктів обміну балонів, силосні та сінажні траншеї, внутрішні дороги, літній табір для тварин та сховище для гною. Вважало, що до нього перейшло право власності і на земельні ділянки, які зайняті цими об'єктами нерухомого майна та є необхідними для їх обслуговування. Земельні ділянки розташовуються у межах земельної ділянки площею 4,95 га, що була передана у власність ОСОБА_4 За договорами купівлі-продажу останній відчужив її частинами ОСОБА_5 та ТОВ «Екоінтерком». У такий спосіб було порушено право власності ТОВ «Універсалагротрейд» на земельні ділянки, які зайняті належними йому об'єктами нерухомого майна та є необхідними для їх обслуговування.
Просило: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 01 червня 2007 року на ім'я ОСОБА_4; визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені 14 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, видані 20 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_5; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 22 червня 2007 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженої відповідальністю «Екоінтерком» (далі - ТОВ «Екоінтерком»); визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий 20 вересня 2007 року ТОВ «Екоінтерком».
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року, позов задоволено.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 01 червня 2007 року на ім'я ОСОБА_4, відносно земельної ділянки площею 4,95 га з цільовим призначенням для розташування і обслуговування нерухомості, що розташовується в межах Ревненської сільської ради, визнано недійсним.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В., зареєстрований в реєстрі за № 3042, визнано недійсним.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В., зареєстрований в реєстрі за № 3038, визнано недійсним.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В., зареєстрований в реєстрі за № 3046, визнано недійсним.
Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4, видані 20 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_5, визнано недійсними.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 22 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Екоінтерком», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстрований в реєстрі за № 3396, визнано недійсним.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданий 20 вересня 2007 року ТОВ «Екоінтерком», відносно земельної ділянки площею 1,000 га з цільовим призначенням для розташування і обслуговування нерухомості, що розташовується в межах Ревненської сільської ради, визнано недійсним. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2012 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 − ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У іншій касаційній скарзі представник ОСОБА_6 − ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, ухвали апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року в від 17 березня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що протягом 2005−2006 років ТОВ «Універсалагротрейд» за договорами купівлі-продажу придбало у всіх членів КСПП «Ревне» їх майнові паї. Тобто ТОВ «Універсалагротрейд» набуло право на пайовий фонд КСПП «Ревне».
09 червня 2006 року ТОВ «Універсалагротрейд» видано свідоцтво про право власності на 100 % майнових паїв КСПП «Ревне», а саме на приміщення бойні, трьох пунктів обміну балонів, силосні та сінажні траншеї, внутрішні дороги, літній табір для тварин та сховище для гною.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2007 року за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку площею 4,95 га (а. с. 84−86, т. 1).
На підставі зазначеного рішення суду 01 червня 2007 року ОСОБА_4 виданий державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 4,95 га з цільовим призначенням для розташування і обслуговування нерухомості з кадастровим НОМЕР_6, що знаходиться у межах Ревненської сільської ради.
14 червня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими останній придбав у власність земельні ділянки площами 0,8778 га, 2,000 га та 1,0722 га, що розташовані у межах Ревненської сільської ради.
На підставі зазначених договорів 20 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4.
22 червня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ «Екоінтерком» договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ТОВ «Екоінтерком» отримало у власність земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована у межах Ревненської сільської ради.
На підставі зазначеного договору 20 вересня 2007 року ТОВ «Екоінтерком» виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 відносно земельної ділянки площею 1,000 га з цільовим призначенням для розташування і обслуговування нерухомості з кадастровим НОМЕР_6, що знаходиться у межах Ревненської сільської ради.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2009 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд (а. с. 31, т. 4).
Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Ревненської сільської ради, ТОВ «Універсалагротрейд» про визнання недійсними свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих Ревненською сільською радою ТОВ «Універсалагротрейд», договорів купівлі-продажу відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Універсалагротрейд» задоволено. Визнано недійсними договори купівлі-продажу майнових паїв від 12 липня 2005 року, укладені між ОСОБА_4 та: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Права та обов'язки за зазначеними договорами переведено на ТОВ «Універсалагротрейд» (а. с. 142−145, т. 1).
Оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2007 року, яким за ОСОБА_4 було визнано право власності на земельну ділянку площею 4,95 га, скасовано, відсутні праві наслідки, які виникли у зв'язку з ухваленням рішення, а сторони повернуто до попереднього стану.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицію Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-53цс15.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2010 року № 19/04/10 вбачається, що приміщення бойні, трьох пунктів обміну балонів, силосні та сінажні траншеї, внутрішні дороги, літній табір для тварин та сховище для гною розташовуються на земельній ділянці, переданій ОСОБА_4 (а. с. 134, т. 4).
Доводи представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 про порушення апеляційний судом норм процесуального права, оскільки ОСОБА_6 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, де ставилося, зокрема, питання чи розташовані зазначені об'єкти на земельних ділянках, належних ОСОБА_4, не можуть бути взяті до уваги, оскільки призначення експертизи є прерогативою суду і суд апеляційної інстанції обґрунтував відмову у призначенні експертизи.
Щодо правомірності набуття ТОВ «Універсалагротрейд» права власності на 100 % майнових паїв КСПП «Ревне», то зазначене питання було предметом розгляду у інших цивільних справах, предметом даного спору не було і у встановленому законом порядку не спростовано.
За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування − на підставі договору оренди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і врахована судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень.
Належних доказів на спростування висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2010 року № 19/04/10 про те, що приміщення бойні, трьох пунктів обміну балонів, силосні та сінажні траншеї, внутрішні дороги, літній табір для тварин та сховище для гною розташовуються на земельній ділянці ОСОБА_4, не надано.
Звертаючись до суду, позивач посилався на вимоги ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки позивач не набув права власності на земельну ділянку площею 4,95 га з цільовим призначенням для розташування і обслуговування нерухомості з кадастровим НОМЕР_6, що знаходиться у межах Ревненської сільської ради, він не може звернутися до суду з віндикаційним позовом, разом з тим, як особа, яка має переважне право на отримання у власність спірної земельної ділянки, він може звернутися до суду з позовом про захист зазначеного права.
Незалучення ОСОБА_6 до участі у справі не є підставою для скасування судових рішень, оскільки ОСОБА_6 набув право власності на земельні ділянки площами 0,8778 га, 2,000 га та 1,0722 га на підставі договорів купівлі-продажу від 30 січня 2009 року, укладених з ОСОБА_5, у той час як ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2009 року скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2007 року про визнання за ОСОБА_4 спірної земельної ділянки. Колегія суддів приймає до уваги, що судові рішення ухвалювалися у 2012 році, розгляд справи продовжувався тривалий час стосувався правовідносин, які виникли у 2007 році, судові рішення були предметом перегляду касаційною інстанцією. Разом з тим, ОСОБА_6 не позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб.
Суди обґрунтовано задовольнили позов ТОВ «Універсалагротрейд». Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають.
Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги представника ОСОБА_6; ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2012 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
СитнікО.М., Завгородня І.М., ІваненкоЮ.Г.