13 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., ЗавгородньоїІ.М., Ситнік О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року,
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що на примусовому виконанні у ВДВС Володарсько-Волинського РУЮ Житомирської області перебуває виконавчий лист про стягнення на її користь аліментів на неповнолітню доньку - ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини щомісячного заробітку відповідача, який умисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, за період з 01 грудня 2012 року по 31 травня 2015 року в розмірі 38 849 грн 26 коп. та судові витрати в розмірі 434 грн.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня
2015 року рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2015 року в частині розміру неустойки змінено, зменшено суму стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з 38 849 грн 26 коп. до 2 486 грн
19 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року та залишити в силі рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2015 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, має заборгованість по їх сплаті, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд апеляційної інстанції виходив із правової природи пені.
Згідно роз'яснень викладених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Так, згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року справа № 6-94цс15, яка відповідно до положень частини першої статті 3607 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про зменшення розміру неустойки (пені) по сплаті аліментів, оскільки така позицію узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України.
Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідачем було повністю визнано позовні вимоги, не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Главою 1 Розділу V ЦПК України законодавець передбачив апеляційний перегляд судових рішень у разі не згоди одного із учасників судового процесу із судовим рішення першої інстанції, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, ОСОБА_5 не погоджуючись з висновком суду першої інстанції та встановленими обставинами справи, звернувся до суду апеляційної інстанції, використавши надане йому право на судовий захист.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України уразі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Аналіз вказаної норми ЦПК України дає підстави дійти висновку про те, що тільки за наявності законних підстав, та якщо визнання відповідачем позову не суперечитиме закону або не буде порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2015 року, тому що судове рішення законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
рішення апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня
2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.М. Ситнік