іменем україни
01 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О. П.,
суддів: Амеліна В. І., Остапчука Д. О.,
Дербенцевої Т. П., Попович О. В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року,
У серпні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з указаним позовом, у якому зазначали, що 21 травня 2014 року по вул. Рогальова у м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_5, яка керувала автомобілем Mitsubishi ASX, д. н. з. НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, д. н. з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4
Посилаючись на те, що з вини відповідача їм завдано матеріальну та моральну шкоду, просили стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 145 291 грн 15 коп., із яких: 82 310 грн вартість запчастин та ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, 60 тис. грн - моральна шкода та 2 981 грн 15 коп. - судові витрати, а також стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 60 тис. грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року, позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 34 686 грн 27 коп. матеріальної шкоди та 500 грн моральної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 тис. грн моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що оскільки з вини ОСОБА_5 сталася ДТП, у якій було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, д. н. з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, то відповідно до приписів ст. ст. 1166, 1167 ЦК України відповідач має відшкодувати позивачам заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
Судами встановлено, що 21 травня 2014 року по вул. Рогальова у м. Дніпропетровську з вини ОСОБА_5, яка керувала автомобілем Mitsubishi ASX, д. н. з. НОМЕР_1, сталася ДТП, в результаті якої було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль Toyota Land Cruiser Prado, д. н. з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2014 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення.
Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця з визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 04 червня 2014 року № 1975, складеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В. І., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ToyotaLand Cruiser Prado, д. н. з. НОМЕР_2, внаслідок ДТП становить 34 686 грн 27 коп. (а. с. 6).
Обґрунтовуючи підстави апеляційної та касаційної скарг, ОСОБА_5 посилалась на те, що оскільки її цивільно-правова відповідальність як власника наземного транспортного засобу була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»), то саме страховик має нести відповідальність за шкоду, заподіяну позивачам.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на наведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первинне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із ч. ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на наведене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення в порядку глави 3 розділу V ЦПК України у справі № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року та відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, - ОСОБА_5 - й просили на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України стягнути з останньої заподіяну їм внаслідок ДТП шкоду.
Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди обґрунтовано виходили із того, що оскільки саме з вини ОСОБА_5 заподіяно шкоду, то саме остання має нести відповідальність з її відшкодування.
Такі висновки судів ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про незалучення до участі у справі її страховика ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», на якого покладена відповідальність з відшкодування завданої позивачам шкоди, - безпідставні, оскільки право позивачів як потерпілих на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, а у свою чергу заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, недоведеність позивачами заподіяння їм внаслідок ДТП моральної шкоди у визначеному ними розмірі та наявність обоюдної вини власників джерел підвищеної небезпеки - безпідставні, оскільки не підтверджені будь-якими доказами, висновки, зроблені судами, ґрунтуються на встановлених у суді обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О. П. Касьян
Судді: В. І. Амелін
Т. П. Дербенцева
Д. О. Остапчук
О. В. Попович