Ухвала іменем україни 13 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року у кримінальному провадженні № 12015020000000243 щодо нього,
Зазначеним вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він близько 28 червня 2015 року біля 04 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Леніна у м. Шаргород Вінницької обл., у порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), згідно з яким перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод для руху або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем «ГАЗ 3307», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку.
Від отриманих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) тяжких тілесних ушкоджень, пасажири автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли.
У наслідок ДТП пасажир автомобіля «ВАЗ 21101» ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 находяться у прямому причинному зв'язку з настанням наслідків.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини, просить судові рішення змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить призначити йому покарання у межах мінімальної санкції визначеної ч. 3 ст. 286 КК України.
Як на підстави для прийняття такого рішення, засуджений посилається на те, що судом першої та апеляційної інстанцій безпідставно не визнана обставина, яка пом'якшує покарання - щире каяття, а також посилається на те, що він повністю визнав свою вину, частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілим.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Як вбачається з касаційної скарги засудженого, висновки суду про доведеність винуватості його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій не оспорюються.
Що стосується доводів ОСОБА_4 про суворість призначеного йому покарання, то вони на думку колегії суддів є непереконливими.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_4 суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, конкретні обставини справи, зокрема, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 загинули, отже наступили незворотні для потерпілих наслідки; ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Обставини, що пом'якшують покарання судом визначено - часткове відшкодування завданої злочином шкоди. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_4 районним судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, з урахуванням позицій потерпілих щодо призначення суворого покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 66, 67 КК України, і підстав для його пом'якшення, як про це просить засуджений у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.
В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі захисника та засудженого доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді.
Що стосується доводу засудженого щодо невизнання щирого каяття, як підстави для пом'якшення покарання, то апеляційний суд правильно зазначив, що висновки суду з цього приводу ґрунтуються на повному, неупередженому дослідженні всіх обставин.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення покарання, навіть при наявності усіх тих обставин, які на думку засудженого пом'якшують призначене йому покарання.
Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року щодо нього.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3