У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі: Черненко В.А., Журавель В.І., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4, заінтересована особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 9 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаною заявою, посилаючись на те, що ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року видано виконавчий лист на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 5 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до нього про стягнення заборгованості. На підставі заяви 27 червня 2014 року було видано виконавчий лист, який, на його думку, не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він не містить дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому листі, не відповідає змісту резолютивної частини рішення третейського суду; підставою видачі виконавчого листа стало рішення третейського суду, а не ухвала про видачу виконавчого листа, яка була винесена 16 червня 2014 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області; виконавчий лист містить вимогу про примусове стягнення судового збору за подання заяви про видачу виконавчого листа у сумі 243 грн 60 коп., проте за результатами розгляду даної заяви судом мало бути видано окремий виконавчий лист по стягненню судового збору у розмірі 243 грн 60 коп., а не включено судом до резолютивної частини рішення третейського суду (про стягнення суми боргу та судового збору за розгляд третейської справи по суті), вважав, що виконавчий лист в цій частині суперечить вимогам ч. 2 ст. 368 ЦПК України; резолютивна частина ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року не є автентичною резолютивній частині оскаржуваного виконавчого листа, що, на його думку, є порушенням вимог п. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, вказана у виконавчому листі дата набрання законної сили рішення - 27 червня 2014 року - не відповідає ні даті набрання законної сили рішення третейського суду - 5 листопада 2012 року, ні даті винесення та набрання законної сили ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2014 року. Також вважав, що судом безпідставно було визначено річний строк пред'явлення до виконання оскаржуваного виконавчого листа з дати його видачі. З огляду на викладене, просив визнати виконавчий лист, виданий 27 червня 2014 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 9 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року, у задоволенні заяви відмовлено. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з висновком якої погодився апеляційний суд, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі з дотриманням норм процесуального права. Зокрема, суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки заявником не наведено будь-яких доказів, у відповідності до ч. 4 ст. 369 ЦПК України, щодо відсутності обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 9 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Колегія суддів: В.А. Черненко В.І. Журавель С.П. Штелик
й