іменем україни
09 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Кафідової О.В., Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року,
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеною скаргою, у якій просила суд визнати дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Корабельний ВДВС Миколаївського МУЮ) Топчої О.О. про закінчення виконавчого провадження неправомірними.
Вимоги мотивовані тим, що 23 серпня 2012 року державним виконавцем Корабельного ВДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на її користь аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 березня 2012 року і до закінчення навчання - 30 червня 2013 року, але не більше ніж до 23 років.
Зазначала, що її донька ОСОБА_7 після закінчення 30 червня 2013 року 4 курсу обліково-фінансового факультету Миколаївського національного аграрного університету, продовжила своє навчання у цьому університеті з 01 вересня 2013 року по 30 червня 2014 року. Однак, у жовтні 2014 року їй стало відомо, що 28 листопада 2013 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його повним виконанням.
Вважала такі дії державного виконавця незаконними, оскільки її дочка продовжила навчання, проте державний виконавець цього не перевірила, у зв'язку із чим її дочка залишилась без утримання з боку батька ОСОБА_6
Посилаючись на вказані обставини, просила скаргу задовольнити.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року, у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов до правильного висновку про те, що державним виконавцем не було допущено порушення закону, оскільки згідно п. 8 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, у разі відсутності заборгованості із сплати аліментів адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили
відрахування, повертають постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів. У разі якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, роз'яснює йому права, встановлені ч. 1 ст. 87 цього Закону, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, суди зазначили, що підставою для виникнення обов'язку у ОСОБА_6 утримувати доньку було її навчання у університеті по 30 червня 2013 року, а тому, державний виконавець, впевнившись у відсутності заборгованості по сплаті аліментів дійшов правильного висновку про закінчення виконавчого провадження.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Кафідова
В.С. Висоцька
В.М.Колодійчук