Ухвала іменем україни 07 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
переглянула в судовому засіданні вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 щодо ОСОБА_7 .
Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буфарік Алжирської Народної Демократичної Республіки, громадянина Алжирської Народної Демократичної Республіки, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді арешту на строк 5 місяцівз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
ОСОБА_7 звільнено від призначеного ,покарання за ч. 1 ст. 286 КК на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».
Стягнуто з ПАТ «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7767,69 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 - 20 000 грн. та витрати на правову допомогу - 1500 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він 03 березня 2014 року, приблизно о 17.35 год., керуючи автомобілем марки «ВАЗ-217030», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в Саксаганському районі м. Кривого Рогу по проїзній частині дороги пр. Гагаріна з боку майдану Маяковського в напрямку майдану Горького, між опорами освітлення № 3 та № 5 попередньо не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, в порушення вимог п. 10.1 «Правил дорожнього руху України», відповідно до якого: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», виконав маневр перестроювання, зміщуючи керований ним автомобіль ліворуч, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода похилого віку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що переходила проїзну частину дороги пр. Гагаріна зліва направо по напрямку руху автомобіля.
У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді рваної рани правого скокового суглобу, закритого перелому зовнішньої щиколотки праворуч зі зміщенням та підвивихом стопи зовні, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень через істотне порушення судами вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги захисник посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що засуджений ПДР не порушував, а ДТП сталося з вини потерпілої ОСОБА_8 , яка переходила проїжджу частину дороги у невстановленому місці та була не уважною і не стежила за дорожньою обстановкою. Звертає увагу на те, що під час досудового слідства було порушено право засудженого на захист, оскільки всі слідчі дії були проведені без участі перекладача, а тому вони не можуть бути належними та допустимими доказами. Зазначає, що судом було безпідставно відмовлено у проведенні повторної експертизи та стягнено моральну шкоду з засудженого, а не із страхової компанії. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущені порушення та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а судові рішення щодо засудженого - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На виконання зазначених вимог закону свій висновок щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Такий висновок відповідає наведеним у вироку: показанням потерпілої ОСОБА_8 про обставини її травмування автомобілем під керуванням засудженого; показанням свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про обставини наїзду на потерпілу автомобіля під керуванням засудженого; висновку судової автотехнічної експертизи та показанням експерта у судовому засіданні про порушення засудженим вимог п.10.1 ПДР України; висновкам судової медичної експертизи про наявність у потерпілої середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які могли виникнути від наїзду автомобіля і давність їх виникнення може відповідати 3 березня 2014 року; показанням свідка ОСОБА_13 про те, що її син продав ОСОБА_9 автомобіль, керуючи яким останній вчинив злочин;
Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, допустимості й належності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому ОСОБА_9 та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував його дії за ч.1 ст.286 КК України, оскільки порушення ним зазначених у вироку вимог ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками вчиненого злочину. При цьому, суд обґрунтовано, з наведенням належних мотивів, правильно відхилив доводи засудженого про невизнання вини у вчиненому злочині та показання свідка ОСОБА_12 в частині, що потерпіла раптово вибігла з-під передньої частини іншого автомобіля та, що перед ДТП на проїзній частині дороги рухалася велика кількість автомобілів.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний суд, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , переглянув вирок суду першої інстанції та з наведенням ґрунтовних мотивів визнав доводи скарги безпідставними. Свій висновок щодо правильності кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст.286 КК апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.419 КПК України. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Отже, підстав вважати ОСОБА_9 необґрунтовано засудженим за
ч. 1 ст.286 КК України, колегія суддів не вбачає.
Призначене судом засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
На підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» за волевиявленням засудженого суд правильно звільнив останнього від відбування призначеного покарання і таке рішення суду не оспорюється у касаційній скарзі.
Твердження захисника про порушення права на захист засудженого було предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої суд, з наведенням ґрунтовних мотивів, правильно визнав їх безпідставними.
Рішення суду про стягнення з засудженого моральної шкоди також було предметом перевірки апеляційного суду та, оскільки, воно ухвалено у відповідності до вимог ст.1167 ЦК України, апеляційний суд правильно визнав доводи захисника у цій частині юридично неспроможними.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК України щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним, доводи захисника в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
Враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які б тягли за собою безумовне скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено, колегія суддів, керуючись статтями 433 - 436 КПК України,
Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3