Ухвала іменем україни 06 червня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Різдвянки Новомиколаївського району Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК,
Зазначеним вироком ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строк 2 роки.
На підставі ч. 4ст. 70 ККдо призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком цього ж суду від 19 листопада 2015 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Ухвалою апеляційного суду вирок міськрайонного суду змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 листопада 2015 року виконувати самостійно.
Виключено із обставин, що обтяжують покарання посилання на повторність та рецидив злочинів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 квітня, 22 квітня та 05 травня 2015 року таємно викрав 960 метрів сталевого дроту повітряної лінії зв'язку Приазовської зрошувальної системи, спричинивши матеріальну шкоду Мелітопольському міжрайонному управлінню водного господарства на загальну суму 811,2 грн.
У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через суворість. Зазначає, що суд не повною мірою врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, обставини що пом'якшують покарання та тяжкий матеріальний стан. Просить звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюється.
Що ж стосується доводів засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій вироку та ухвали, суди при призначенні ОСОБА_5 покарання урахували характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного діяння, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується задовільно та має скрутне матеріальне становище, а також те, що майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована. Крім того, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд визнав пом'якшуючими обставинами визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. З огляду на це суд призначив ОСОБА_4 основне покарання за ч. 2 ст. 185 КК наближене до мінімального, але не знайшов підстав для звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК, з чим погоджується і колегія суддів.
Таким чином, призначивши засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке слід відбувати реально, суд не порушив вимог статей 65-67 КК, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано змінив вирок, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Стосовно доводів, викладених в апеляції засудженого, аналогічних доводам його касаційної скарги, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника і вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 квітня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3