09 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
СтупакО.В., Маляренка А.В., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 лютого 2016 року,
У серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що від 28 липня 2006 року між ним та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № MKA0SE00000205, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 15 тис. грн, а останній зобов'язався до 28 липня 2009 року повернути йому кредитні кошти та сплатити відсотки у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення кредиту та відсотків повинно було відбуватись відповідно до кредитного договору. Свої зобов'язання перед позивачем відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 01 липня 2015 року в нього утворилась заборгованість на загальну суму 389 202 грн 20 коп., з яких: 13 450 грн 74 коп. - заборгованість за кредитом; 6 975 грн - заборгованість із комісії за користування кредитом; 110 923 грн 63 коп. - заборгованість за відсотками; 257 852 грн 83 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. У зв'язку з вищевикладеним просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір в сумі 3 654 грн.
Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 лютого 2016 року, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив із наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України для застосування строків позовної давності до вказаних позовних вимог, на застосуванні яких наполягав відповідач.
На підставі наявних у справі доказів суд правильно встановив, що позивач дізнався, чи повинен був дізнатися, що його право порушено та про особу, яка це право порушила, 28 липня 2009 року (в день закінчення строку кредитного договору), тому перебіг позовної давності розпочався 28 липня 2009 року, відповідно, загальний строк позовної давності, визначений в ст. 257 ЦК України, за предметом цього позову сплив 29 липня 2012 року.
Водночас суд правильно виходив із того, що перебіг строку позовної давності не переривався. З позовом позивач звернувся 05 серпня 2015 року, в своїй позовній заяві не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску строку та обставин, які зупиняли або переривали строк позовної давності, не зазначив.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
А.В.Маляренко
І.К.Парінова