Ухвала
іменем україни
13 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
СтупакО.В., Маляренка А.В., Парінової І.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати недійсними кредитний договір від 26 січня 2013 року № К-4967595 та договір іпотеки від 26 січня 2013 року, укладені між нею та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»). Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вказаний кредитний договір суперечить положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», постанови Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про зміну умови кредитування та сукупну вартість кредиту», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 25 травня 2007 року № 541/13808, відповідно до яких перед укладанням кредитного договору банк зобов'язаний надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку, абсолютне подорожчання кредиту, тощо. Крім того, кредитний договір суперечить ст. 1054 ЦК України, п. 3 ст. 55 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки в кредитному договорі визначено сплату щомісячної комісії без зазначення послуг, за які вона стягується. Порушення вказаних положень закону при укладенні договору ввело позивача в оману, оскільки відповідачем не було надано інформацію щодо істотних умов договору, тому кредитний договір підлягає визнанню недійсним. Оскільки договір іпотеки має похідний характер, укладений з метою забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, то він також підлягає визнанню недійсним з цих підстав.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог, відсутності обставин і фактів, за яких були б наявні підстави вважати порушеними права позивача під час укладення оспорюваних договорів.
Ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4- ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
А.В.Маляренко
І.К.Парінова