Ухвала іменем україни 09 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі за участю прокурораОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010230000062 від
20 грудня 2014 року, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Вінниці, жителя АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2
ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, відповідно до постанови Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 липня 2012 року звільненого умовно-достроково на строк 1 рік 10 місяців 21 день.
За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 серпня 2015 року, залишеним без зміни оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 186 КК України - на строк 6 років, за ч. 3 ст. 187 КК України - на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Відповідно до ст. 70 зазначеного Кодексу за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.
Згідно зі ст. 71 КК України за правилами ст. 72 цього ж Кодексу до визначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2009 року і визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк
9 років 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 20 грудня 2012 року приблизно опівночі за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, повторно з метою заволодіння чужим майном у с. Обухові Муровано-Куриловецького району Вінницької області, одягнувши заздалегідь заготовлені маски на обличчя, проникли до будинку
АДРЕСА_2 , де, застосувавши до ОСОБА_7 насильство, яке не було небезпечним для її життя і здоров'я, зв'язавши останню, обшукали будинок заволоділи її грошима на загальну суму 91 975,50 грн та золотими прикрасами, чим завдали потерпілій матеріальної шкоди.
Крім того, 24 січня 2014 року приблизно о 18.30 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та з особою, судове провадження щодо якої зупинено до її одужання, повторно вирішили заволодіти чужим майном.
Для цього ОСОБА_6 , одягнувши форму працівника органу внутрішніх справ, а особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, - маску на обличчя, не повідомивши особі, судове провадження щодо якої зупинено до її одужання, про намір застосувати насильство та зброю, проникли до того ж будинку, де, погрожуючи ОСОБА_7 застосувати предмет схожий на вогнепальну зброю, та насильство, небезпечне для її життя і здоров'я, зв'язали останню, обшукали будинок, заволоділи її майном на загальну суму 3370 грн.
При цьому особа, судове провадження щодо якої зупинено до її одужання, чекала на ОСОБА_6 та особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, біля автомобіля, а після того, як вони вийшли з будинку, всі троє залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону, що полягають у невиконанні вимог ст. 419 КПК України, та через невідповідність призначеного покарання особі засудженого та тяжкості вчинених кримінальних правопорушень унаслідок м'якості.
На касаційну скаргу прокурора засуджений надіслав заперечення, у якому просить залишити без зміни оскаржуване судове рішення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з огляду на таке.
Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
За ст. 419 КПК України у мотивувальній частині апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необгрунтованою.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, зазначених вимог закону
в цій справі належним чином не було виконано.
З матеріалів кримінального провадження видно, що апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 подали сам засуджений, його захисник, потерпіла та прокурор.
Як видно з апеляційних скарг, прокурор та потерпіла порушували питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого унаслідок м'якості та суворості відповідно. При цьому прокурор просив суд апеляційної інстанції ухвалити новий вирок, згідно з яким ОСОБА_8 необхідно було призначити більш суворе покарання.
Захисник засудженого у своїй апеляційній скарзі порушував питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і наполягав на невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та на необхідності перекваліфікації його дій з ч. 3 ст. 187 КК України на ст. 27, ч. 3 ст. 185 цього ж Кодексу
Засуджений просив суд апеляційної інстанції пом'якшити призначене йому покарання.
Однак апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК України, залишаючи ці скарги без задоволення, не надав вичерпної відповіді стосовно того, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені у скаргах доводи неспроможними.
Так, належного спростування не отримали твердження сторони захисту щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій засудженого та недоведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих йому протиправних діянь.
Суд апеляційної інстанції замість обґрунтованої відповіді про те, на яких підставах він визнав неспроможними доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, обмежився загальними фразами щодо правильності висновків суду першої інстанції, перелічивши ряд доказів, якими було мотивовано доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому протиправних діянь.
Крім того, не отримали належної оцінки апеляційного суду твердження осіб, які подали апеляційні скарги, про несправедливість призначеного покарання через невідповідність тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, оскільки твердження сторони захисту та обвинувачення про м'якість чи суворість такого покарання не було належним чином проаналізовано, а просто перелічено обставини, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання.
Таким чином, з огляду на наведене рішення апеляційного суду через порушення ним вимог ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, наведені в поданих апеляційних скаргах, оцінити кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у пред'явленому йому обвинуваченні та встановить правильність кваліфікації його дій, при цьому не встановить нових позитивних даних про особу засудженого чи обставин, що пом'якшують покарання, з огляду на характеристику особи винного, вчинення ним кримінальних правопорушень у період строку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, рішення про призначення йому покарання, наближеного до мінімальних меж, передбачених санкціями інкримінованих йому частин статей, слід вважати неправильним та явно несправедливим унаслідок м'якості.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 листопада
2015 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення
й оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ ОСОБА_1 __________________ ОСОБА_2 _________________ ОСОБА_3