іменем україни
30 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, внесення змін до договору, за касаційною скаргою Таліпової Альони Георгіївни, яка діє від імені Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року,
У грудні 2014 року Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що 5 лютого 2008 року між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Дніпродзержинській міській раді 11 лютого 2008 року. За його умовами останнім надано у користування строком до 24 грудня 2010 року земельну ділянку площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 для розміщення гаражу. Після закінчення строку дії вказаного договору відповідачі земельну ділянку не повернули. Рішенням Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 28 січня 2011 року надано в користування відповідачів на умовах оренди вказану земельну ділянку строком до 28 січня 2021 року. Посилаючись на те, що договір оренди між позивачем та відповідачами до цього часу не підписано, просила задовольнити позов.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Таліпова А.Г., яка діє від імені Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 5 лютого 2008 року між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований в Дніпродзержинській міській раді 11 лютого 2008 року. За його умовами останнім для розміщення гаражу передано у строкове, платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0690 га.
Відповідно до п. 3. 1 вказаного договору останній укладається строком до 24 грудня 2010 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Звертаючись до суду з позовом Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області просила поновити договір оренди земельної ділянки на інший строк ніж він був укладений (замість 2 років, - на 10 років) та на інших умовах ніж визначено у договорі оренди від 5 лютого 2008 року, зокрема, щодо розміру нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Враховуючи те, що строк договору оренди земельної ділянки, який був укладений на 2 роки, закінчився 24 грудня 2010 року, а орендодавець просив поновити його на інший строк та на інших умовах ніж він був укладений, то суди, виходячи із положень ст. 16 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про неможливість захисту прав позивача в обраний ним спосіб та правильно відмовили у задоволенні позову, оскільки волевиявлення орендарів на зміну умов договору оренди не доведено, доказів про те, що вони висловили намір укласти договір оренди на таких умовах не подано.
Разом з тим, ухвалені у справі рішення не позбавляють позивача права звернутись до суду з іншим позовом на захист порушеного права (про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, тощо).
Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного та встановлених судами на підставі поданих сторонами доказів, яким дана належна оцінка, обставин і зроблених в ухвалених ними рішеннях висновків, у зв'язку з чим підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу Таліпової Альони Георгіївни, яка діє від імені Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, відхилити.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 рокузалишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова