Справа № 317/2422/16-к
Провадження № /п 1-кп/317/198/2016
13 червня 2016 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 42016080370000082 від 19.05.2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новокатьощине Томаківського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України,
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини польова пошта НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах особливого періоду, всупереч інтересам військової служби в порушення вимог ст.ст. 3-6, 11, 16, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25 квітня 2015 року без поважних причин самовільно залишив місце служби, а саме розташування бригадного полігону " ІНФОРМАЦІЯ_2 " військової частини польова пошта НОМЕР_1 який дислокується в районі АДРЕСА_2 тимчасово ухиляючись від військової служби до 15 березня 2016 року, тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду.
Суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України постановив не досліджувати докази відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, при цьому допитати обвинуваченого і вивчити матеріали кримінального провадження в частині, які характеризують особу обвинуваченого.
Проти такого порядку дослідження доказів не заперечують учасники судового провадження.
Будучи допитаним в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину і пояснив, що дійсно в серпні 2014 року він був призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією і зарахований старшим майстром ремонтної майстерні НОМЕР_2 окремої артилерійської бригади. Після перебування в зоні антитерористичної операції та поранення 25.08.2014 року його направили на лікування до госпіталю. За цей час їх частину перевели на полігон "Близнюки" біля АДРЕСА_2 , провівши ротацію частин. Після повернення до частини він у квітні 2015 року покинув її розташування і більше до неї не повернувся. Тільки в середині березня 2016 року він з'явився до військової прокуратури. В скоєному розкаявся.
Згідно наказу № 165 від 01.08.2014 року солдата запасу ОСОБА_4 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано старшим майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти НОМЕР_2 окремої артилерійської бригади.
Відповідно до довідки № 650 від 06.05.2016 року ОСОБА_4 приймав участь в антитерористичній операції з 23 по 26.08.2014 року.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 407 КК України за ознаками самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене в умовах особливого періоду.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, посередньо характеризується за місцем проходження служби та виключно позитивно за місцем постійного проживання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 в ході судового розгляду не встановлено і сторона обвинувачення на них не посилалась.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є його щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння його розкриттю.
Крім того, ОСОБА_4 раніше не судимий, повністю визнав себе винним, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, тяжких наслідків від його дій не наступило.
Враховуючи вказані вище обставини, а також те, що ОСОБА_4 приймав участь в антитерористичній операції, був тяжко поранений, на цей час проживає в багатодітній сім'ї де виховується дитина-інвалід, суд вважає можливим призначити йому покарання без позбавленням його волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
Однак, суд не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 69 КК України.
Кримінальним правопорушенням шкоди матеріального характеру не завдано, тому цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.
Судових витрат, пов'язаних з проведенням експертиз та речових доказів по даному кримінальному провадженню нема.
Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_4 в ході досудового розслідування міра запобіжного заходу не обиралась, клопотання відносно цього в ході судового розгляду ніхто з учасників кримінального провадження не заявляв, суд за власною ініціативою не вирішує питання про обрання йому якогось виду запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 ( трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - 1 ( один ) рік 6 ( шість ) місяців не скоїть нового злочину.
На підставі п. п 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально - виконавчої інспекції.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 не обиралася.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 діб з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1