Справа № 308/4166/15-ц
Іменем України
08 червня 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1
суддів - Мацунича М.В., Куштана Б.П.
при секретарі - Кухта М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 як законного представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_7 та орган опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, про визнання договору про припинення права на аліменти для дітей у зв'язку з передачею права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами недійсним, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.06.1993 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей ОСОБА_4 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.09.2008 року, шлюб між ними було розірвано. Цим же рішенням із позивача було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 250 грн. на кожну дитину до виповнення повноліття.
Не проживаючи разом більше двох років, 27.09.2010 року колишня дружина позивача народила доньку ОСОБА_5 ОСОБА_9, де у графі батько вказала позивача ОСОБА_2
Не маючи постійного місця роботи він змушений був працювати на сезонних роботах. 28.10.2013 року відповідачка обманним шляхом вводячи в його оману та приватного нотаріуса ОСОБА_7 попросила підписати доручення на ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 для укладення договору про припинення права на аліменти для дітей у зв'язку з передачею права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, достовірно знаючи, що рішення суду та відкритого виконавчого провадження, щодо стягнення із позивача аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 не існує.
Отримавши доручення та скориставшись його відсутністю, донька позивача ОСОБА_6 разом з відповідачкою ОСОБА_4, 07.11.2013 року уклали договір про припинення права на аліменти для дітей у зв'язку з передачею права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме передали у спільну сумісну власність, ОСОБА_4 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, кожній по 1/2 частині належного позивачу на праві приватної власності житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами. Про існування даного договору він дізнався, отримавши копію позовної заяви про усунення перешкод у здійсненні права користування та володіння майном шляхом виселення та зняття мене з реєстраційного обліку, поданою ОСОБА_4А 18.08.2014 року. Тому просив визнати недійсним з моменту вчинення договір про припинення права на аліменти для дітей у зв'язку з передачею права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погодився з цим рішенням, порушив питання про його скасування та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.
Відповідачі вважали, що підстав для задоволення скарги немає. ОСОБА_4 пояснила, що після розірвання шлюбу вона проживала з позивачем до 2013 року і він є батьком меншої доньки ОСОБА_6. Він був у сільраді при оформленні запису акта її народження, в якому він записаний батьком. На заробітки він не виїжджав і зміст доручення до оспорюваного договору йому відомі. Це підтвердила і ОСОБА_6
Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги: ОСОБА_4 ввела в оману працівників Ірлявської сільради, вказавши його батьком при реєстрації народження ОСОБА_6, хоча він не перебував у шлюбі з ОСОБА_4; остання ввела в оману орган опіки та піклування Ужгородської райдержадміністрації, оскільки аліменти на ОСОБА_6 він не сплачував і з заявою до цього органу не звертався.
Ці доводи не можуть бути прийняті до уваги.
По справі установлено, що позивач являється батьком ОСОБА_9, оскільки такий запис зроблено в запису акту про її народження. Відповідно, він має зобов'язання, встановлені законодавством, яким врегульовані відповідні правовідносини:
- відповідно до ч.1 ст.121 СКУ права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
- відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
- відповідно до змісту ст.181 СК України аліменти це кошти на утримання дитини і вони можуть стягуватись як по рішенню суду так і по домовленості між батьками.
Таким чином, позивач мав аліментні зобов'язання стосовно ОСОБА_6. І ці зобов'язання ним визнані в даній ним своїй старшій дочці довіреності, на підставі якої було укладено оспорюваний договір: в п. «а» цієї довіреності вказано на припинення права на одержання аліментів для неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ОСОБА_10,05.10.1999 р.н та малолітньої доньки ОСОБА_4 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 Саме на підставі цієї довіреності, в якій зазначені вказані обставини, і відбулось укладення оспорюваного договору. Зі змісту цієї довіреності вбачається, що вона була надана саме для відчуження будинку № 36 по вул. Молодіжній с. Чабанівка Ужгородського району. Ця довіреність позивачем не оспорювалась, вона була чинною на день укладення зазначеного договору. Тому суд констатує, що яких-небудь обманних дій щодо звільнення від сплати аліментів на двох дітей шляхом передачі права власності на вказаний будинок з сторони ОСОБА_4 не було, оскільки підписуючи цю довіреність, позивач усвідомлював свій обов'язок по сплаті аліментів на цих дітей та бажав позбутись цього обов'язку шляхом передачі права власності на належний йому будинок, що і було зроблено шляхом укладення оспорюваного договору.
Що ж стосується твердження обману органу опіки та піклування, то, по-перше, вказане вище стосується і цього питання; по-друге, такого обґрунтування позову не містить позовна заява, суд першої інстанції цю обставину не досліджував і тому апеляційний суд не вправі провіряти законність та обгрутнованість рішення суду першої інстанції з цієї підстав: відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Інших доводів, які стосуються суті спору, апеляційна скарга не містить.
Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2016 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :