Справа № 308/5045/16-ц
13.06.2016 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання недійсним протоколу установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів та скасування державної реєстрації юридичної особи,-
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання недійсним протоколу установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів та скасування державної реєстрації юридичної особи.
Ухвалою суду від 19.05.2016 року відкрито провадження у даній справі.
На адресу суду 09.06.2016 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити збори співвласників 15 червня 2016 року і у подальшому не проводити збори співвласників з питань ремонту до моменту прийняття на баланс багатоквартирного будинку за адресою м. Ужгород, вул. Сечені, 35.
Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що на даний момент існують реальні ризики порушення прав співвласників, які були проти створення ОСББ і в тому числі її прав. Проведення таких зборів унеможливлює в подальшому виконання рішення суду без додаткових витрат сил та часу. Крім того, станом на сьогодні ОСББ “Сечені” не підписало акт приймання - передачі будинку на баланс з Департаментом міського господарства Ужгородського міськвиконкому , а тому вважає шахрайством обговорювати “ ремонтні питання “ якщо будинок не передано з балансу попереднього балансоутримувача на баланс відповідача. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до накопичення свідомо незаконних дій відповідача по відношенню до неї, що у майбутньому спричинить необхідність їй оскаржувати у судовому порядку усі незаконні дії відповідача.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.
Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 151, 153 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обовязковості до виконання судових рішень, встановленої статтею 124 Конституції України.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову це вживання судом, в провадженні якого перебуває справа, необхідних заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання ухваленого рішення.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому згідно до п. 2, п.3 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом забороною вчиняти певні дії та встановленням обовязку вчинити певні дії.
Згідно ч.1, ч.5 ст.153 ЦПК України , заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі і про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням, причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, і чому саме.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним протоколу №1 установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі №1 установчих зборів та скасування державної реєстрації юридичної особи ОСББ «Сечені»
Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову в ній не зазначено будь яких обгрунтувань причин чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, і чому саме. Натомість позивач у заяві про забезпечення позову обмежився висловлюванням про те, що «невжиття заходів забезпечення позову призведе до накопичення свідомо незаконних дій відповідача по відношенню до позивача, що у майбутньому спричинить необхідність позивачу оскаржувати у судовому порядку усі незаконні дії відповідача, в тому числі із вимогою про застосування реституції незаконно отриманого майна» без зазначення обгрунтування причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому незастосування заходів по забезпеченню може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, і чому саме. Не зрозуміло з яких підстав виходив позивач зазначаючи у заяві, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, при розгляді справ, предметом яких є оскаржене рішення загальних зборів господарського товариства, судам необхідно враховувати, що заборона проводити такі збори порушує право на участь у них та управлінні товариством тих його учасників, котрі не оскаржили це рішення, і суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з вищенаведеного, з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є необгрунтованою і не підлягає задоволенню, зважаючи також на те, що заборона проводити збори співвласників ОСББ «Сечені» є втручанням в господарську діяльність юридичної особи, та створення передумов щодо порушення її нормального функціонування.
Крім того, позбавлення права на проведення зборів ОСББ «Сечені» призведе до порушення прав інших членів об'єднання, які не оскаржують рішення установчих зборів та державну реєстрацію об'єднання.
Сама по собі незгода з діями відповідачів та їх оскарження в судовому порядку, виключає застосування інституту забезпечення позову, позивачем в обгрунтування вимог заяви не надано доводів та не зазначено мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а відтак з врахуванням вимог ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року суд вважає , що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною.
Керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради у особі відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про визнання недійсним протоколу установчих зборів співвласників будинку і його скасування, визнання недійсним рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів та скасування державної реєстрації юридичної особи - відмовити.
Оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення . У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи , яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_2