Справа № 755/8277/16-п
іменем України
08.06.2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення особа, що притягається до адміністративної відповідальності 07.05.2016 о 18 год. 40 хв. вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Тож, суд дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Так, суд враховує, що ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Але, у цьому випадку, матеріали справи не містять даних, що імовірний порушник двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню.
Таким чином суть викладеного у протоколі правопорушення, у світлі вищевказаних судом парвил ПДР та того, що вони регламентують, є сумнівною, на цей час.
Також слід зазначити, що до справи долучено копію протоколу про адміністративне правопорушення № 008301 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 178 КУпАП та рапорт відносно нього від 15.05.2016, але з матеріалів провадження не можливо встановити, яке відношення ці документи мають до імовірного порушення особою вимог ст. 130 КУпАП.
З п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» випливає, що спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників є неприпустимим, у зв'язку з чим практика повернення протоколів про адміністративні правопорушення, які складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення є правильною.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості, на цей час, надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду.
Підстав для закриття провадження по справі, на даний час, суд, виходячи з норм ст.ст. 38, 247 КУпАП та ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, не вбачає, оскільки дана процесуальна дія не дасть змоги забезпечити виконання норм ст. ст. 1, 6, 7, 23 КУпАП.
Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 1, 6, 7, 23, 38, 130, 221, 245, 247, 252, 256, 277, 278, 283 КУпАП, суддя
справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України повернути до Управління патрульної служби МВС України у м. Києві для усунення вищевиявлених судом недоліків та виконання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року в справі № 2-рп/2015, оскарженню не підлягає.
С у д д я : О.В. Бірса