Справа № 755/244/16-ц
"02" червня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.
за участі
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю, -
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю. Свої вимоги мотивував тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 - власник 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Після її смерті спадщину ніхто не прийняв, а позивач проживає у спірній квартирі більше 10 років, сплачує за житлово-комунальні послуги. У зв'язку з чим позивач просить визнати право власності на 1/2 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Позивач підтримав позові вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_8, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яку прийняли ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 в рівних частинах. Тому просить приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла його мати, спадкоємцем якої він є.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги. Пояснив, що позивач заволодів ? частиною квартири, оскільки є співвласником квартири.
Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшли письмові заперечення, в яких зокрема, зазначено, що не можна погодитися з добросовісним та правомірним заволодінням майном на законних підставах, оскільки позивачу достеменно було відомо про належність частини спірної квартири ОСОБА_9 (а.с.53-55).
Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Бюро по приватизації виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління Господарського управління КМ України від 27 грудня 1996 року, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в рівних долях належить на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с. 6-7, 8), які перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 липня 1976 року (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 (а.с. 13), після смерті якого відкрилася спадщина на ? частину квартири АДРЕСА_1, яку прийняли ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в рівних частинах (а.с.163).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 (а.с.15), після смерті якої відкрилася спадщина на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, яку прийняли ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4 в рівних частинах(а.с.9, 10-11).
Статтею 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено поширення правил статті 344 ЦК України про набувальну давність на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01 січня 2004 року.
У ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 (а.с. 13). Згідно листа Десятої ОСОБА_3 нотаріальної контори від 16 березня 2016 року спадкова справа після померлої ОСОБА_7 не заводилась (а.с.51). Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18). За час проживання в зазначеній квартирі позивач сплачував комунальні послуги, здійснював ремонт (а.с.16,19).
Судом встановлена сукупність обставин, що свідчить про придбання позивачем права власності на майно ( набувальна давність).
Володіння майном відкрите, оскільки про володіння квартирою відомо третім особам.
З урахуванням положень ч.1 ст. 344 ЦК України тривалість та безперервність володіння відповідає вимогам закону.
За власний рахунок покращення стану квартири шляхом проведення ремонту, укладання договору про надання населенню послуг з газопостачання свідчать про володіння позивачем майном як своїм (а.с.16,17, 19).
Згідно ч. 3 ст.397 ЦК фактичне володіння майном є правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Йдеться про безтитульне володіння, яке не має правової підстави. Тобто за цією нормою правомірність володіння презюмується
Посилання представника відповідача на недоведеність добросовісності володіння є безпідставним, виходячи з такого.
Для володіння в юридичному розумінні необхідна воля володіти річчю самостійно, не визнаючи над собою влади іншої особи, воля, спрямована на річ як на свою. Така воля може бути або у справжнього власника, або в особи, яка помиляючись, вважає себе власником, хоча насправді так не є (такою особою може бути добросовісний володілець).
Отже, володіння можно визначити як фактичне панування над річчю, поєднане з наміром ставитися до неї як до своєї, тобто володіти незалежно від волі іншої особи, самостійно.
Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства як справедливість та розумність (ст.3 ЦК)
Ознаки добросовісної поведінки особи, яка заволоділа чужим майном, визначено у статтях 12,388 ЦК
Так, ч.5 ст. 12 ЦК встановлює презумпцію добросовісної поведінки особи. Відповідно до ст.388 ЦК володіння вважається добросовісним, коли особа на момент заволодіння не знала і не могла знати про те, що володіння нею майном є незаконним
Незаконний володілець протягом усього володіння повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав його з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідом суперечить основам правопорядку та моралі.
Пунктом 5 ч.1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину.
Цим кодексом не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто із спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.
Виходячи із принципу рівності перед законом усіх суб»єктів, закріпленого в ч. 4 ст.13 Конституції України, держава в особі органів влади повинна була відповідно до ст.549 ЦК УРСР здійснити всі дії, які б свідчили про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.10 Закону від 4 грудня 1990 року № 509- Х11 «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції виконували такі функції, як проведення роботи, пов»язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави.
Суд вважає, що позивачем майно придбано добросовістно, оскільки не встановлено придбання майна кримінальним шляхом або способом, який завідомо протиправний засадам правопорядку .
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю підлягають задоволенню повністю: визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Керуючись ст. 13 Конституції України, ст. 549, п. 5 ч.1 ст. 555 ЦК УРСР, ст.3, ч.5 ст.12, ст.ст. 344, 388 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 79, 80, 82, 84, 85, 86, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради за участю третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Повний текст рішення виготовлений 07 червня 2016 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Є. Арапіна