Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 14 липня 2006 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ жилого будинку,
У липні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі з відповідачем вони побудували АДРЕСА_1, але документи на будинок були оформлені на відповідача.
Після розірвання шлюбу відповідач поділити будинок не бажає. У зв'язку з цим позивачка просила визнати за нею право власності на ½ частину спірного будинку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове, яким позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_1 право власності на ¼ частину спірного жилого будинку, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи в сумі 30 грн.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й ухвалення нового рішення.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог, не довела, що вони разом з відповідачем побудували спірний будинок у період перебування в шлюбі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив з того, що будинок частково будувався в період шлюбу позивачки і відповідача. Враховуючи, що більша його частина була побудована під час перебування відповідача в шлюбі зі ОСОБА_2, суд прийшов до висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на ¼ частину вказаного будинку.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ жилого будинку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.