03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа 2/756/1884/15
№ апеляційного провадження:22-ц/796/5639/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Шевчук А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
9 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,
при секретарі - П'ятничук В.Г.,
за участю прокурора Вацьківської І.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора міста Києва, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_4, Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним, -
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у грудні 2012 року заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до відповідачів про визнання прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна недійсним, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що на виконання вироку Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року про визнання ОСОБА_5 винним у вчинені злочину, засудження останнього до позбавлення волі із конфіскацією майна, що є його особистою власністю. ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все належне майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1.
27 грудня 2011 року спеціалізованою установою з продажу арештованого майна ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» зазначену квартиру продано на прилюдних торгах.
Зазначив, що оскільки на час проведення прилюдних торгів у квартирі АДРЕСА_1 значився зареєстрованим малолітній син засудженого - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає що виконавчу дію з реалізації арештованого майна проведено з грубим порушенням норм закону, оскільки при проведенні прилюдних торгів ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві не було отримано дозвіл на продаж зазначеної квартири від органу опіки та піклування Оболонської районної державної адміністрації, наслідком чого стало порушення права користування малолітньою дитиною зазначеним житлом.
Враховуючи уточнені позовні вимоги, просив суд визнати прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 такими, що не відбулися; визнати Акт про реалізацію арештованого нерухомого майна від 4 квітня 2012 року, складений старшим державним ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві недійсним; визнати свідоцтво про придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 недійсним, визнати за малолітнім ОСОБА_3 права користування зазначеною вище квартирою.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину та засуджено до 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
На підставі виконавчого листа №1-138 від 21.06.2010 року відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6, в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1.
27 грудня 2011 року ОСОБА_4 придбав з прилюдних торгів квартиру АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві приватної власності ОСОБА_5, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів №0-11086 від 27 грудня 2011 року, свідоцтвом про право власності від 19 квітня 2012 року.
Згідно Акту про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна від 4 квітня 2012 року, даний Акт складено старшим державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 із зазначенням організатора торгів, характеристики, початкової ціни реалізованого майна, відомостей про покупця та боржника, правових підстав для реалізації.
Згідно довідки Форми № 3 від 10 квітня 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 залишаються зареєстрованими ОСОБА_8 - колишній власник, ОСОБА_9, ОСОБА_3- син колишнього власника та зареєстровані у 2013 році ОСОБА_10 та ОСОБА_11
П. 7.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27 жовтня 1999 року встановлено вичерпний перелік підстав для визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, зокрема: відсутності учасників прилюдних торгів; відмови всіх учасників, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями, від підписання протоколу прилюдних торгів або сплати належної грошової суми; ненадходження від жодного з учасників цінової пропозиції.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 травня 2011 року по справі №2-813/11 та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року у справі №22-ц/2690/1031/2011 встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_9 разом з неповнолітнім ОСОБА_3 однією сім'єю з 21 листопада 2003 року лише до 15 серпня 2008 року без реєстрації шлюбу.
В роз'яснювальному листі директора Департаменту ДВС України вих. №25/7-33-41 від 20 січня 2007 року зазначено, що при зверненні стягнення на майно боржника та реалізації такого майна спеціалізованими організаціями на публічних торгах державний виконавець не потребує попереднього погодження з органами опіки та піклування. При цьому головним аргументом даного правового висновку зазначено те, що звернення стягнення на майно боржника є правовим наслідком порушення останнім певного зобов'язання, і вказане повністю виключає волевиявлення боржника.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, тощо.
Зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення.
Згідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, після повного розрахунку за придбане майно на підставі протоколу державний виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведений аукціон і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.
Тобто, сам по собі акт про проведені прилюдні торги є процесуальним документом посадової особи органу державної влади.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочину та засуджено до 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна, що є його особистою власністю.
Стаття 59 КК України визначає, що конфіскація майна це є покарання, яке полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Конфіскація майна належить до числа безстрокових (одноактних) покарань і вважається виконаною з моменту вилучення майна та його передачі відповідним фінансовим органам держави.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги прокуратури міста Києва суперечать вироку суду, який набрав законної сили.
Законом встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили, надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого, надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося.
Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється ДВС за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
На цьому ж етапі виконання вироку суду в частині конфіскації майна вживаються заходи для забезпечення прав і законних інтересів стягувача, яким в даному випадку виступає держава. Тому, одночасно з направленням зазначених документів державному виконавцю суд, що ухвалив вирок, письмово сповіщає про майбутню конфіскацію відповідну фінансову установу, на території якої знаходиться майно засудженого.
Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист із відміткою щодо виконання вироку про конфіскацію майна повертається суду, який постановив вирок.
День надходження до суду зазначених документів вважається моментом закінчення виконання вироку суду в частині конфіскації майна.
Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 червня 2010 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на конфіскацію майна засудженого ОСОБА_5, що є його особистою власністю.
На виконання вироку суду, 19 жовтня 2010 року державним виконавцем проведено опис та арешт квартири АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_5
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, що проведення публічних торгів відбулося із недодержанням державним виконавцем та ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» норм Закону України «Про охорону дитинства», «Про виконавче провадження», Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна та інших нормативно-правових актів, у яких вказана заборона відчуження майна, в якому зареєстрована дитина без дозволу органу опіки та піклування, що призвело до незаконного позбавлення малолітньої дитини права користування житлом, оскільки спірне майно вибуло з власності ОСОБА_5 на підставі вироку суду до його реалізації з прилюдних торгів. На час проведення прилюдних торгів спірне майно перебувало у власності держави.
Частиною першою статті 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
За змістом цієї статті право членів сім'ї власника квартири користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартиру в особи, членами сім'ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Відтак, з моменту конфіскації майна, яке належало ОСОБА_5 (квартири АДРЕСА_2), його право власності на зазначену квартиру припинилось, та з цього часу ОСОБА_3, як член сім'ї ОСОБА_5, втратив право на користування жилим приміщенням у спірній квартирі.
Законом не передбачено можливості заміни покарання у вигляді конфіскації майна іншим покаранням, відстрочки або розстрочки виконання цього покарання, а також добровільного його виконання.
Крім того, головною ознакою покарання у вигляді конфіскації майна є те, що воно має позбавляти права власності засудженого, тобто у разі його застосування повинне погіршуватися майнове становище засудженого.
За викладених обставин та наведених норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання прилюдних торгів недійсними.
Судова колегія також погоджується з висновком суду, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтва про придбання з прилюдних торгів спірної квартири, оскільки такі вимоги є похідними від позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального право, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді