Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Юзькова О.Л.
№22-ц/796/8037/2016 Доповідач Кравець В.А.
Справа №761/34316/15-ц
13 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів: Качана В.Я., Шиманського В.Й.,
за участю секретаря Дуки В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно нажите у шлюбі, поділ майна подружжя та сплату компенсації,
У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року - позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України у зв'язку з повторною неявкою позивача.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.
Вказує на те, що відповідно до клопотання ОСОБА_1 від 19.04.2016р., зареєстрованого канцелярією Шевченківського районного суду м. Києві під № 33717, суд першої інстанції був повідомлений про неможливість її участі у слуханні справи, так як нею надано довіреність адвокату ОСОБА_2 для подальшої участі у цій справі. Також, у клопотанні було зазначено, що ОСОБА_1 не обізнана у законодавстві України, просила суд без її представника ОСОБА_2 не розглядати справу та наполягала про відкладення розгляду справи з 22.04.2016р. на інший термін.
Крім того, вдруге представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 18.04.2016 року також було подано письмову заяву щодо неможливості прийняття участі у даному судовому засіданні з поважних причин та наданням підтверджуючих документів у наступному судовому засіданні. Саме з цих підстав він просив перенести слухання на інший строк.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд виходив з того, що позивач у судові засідання, призначені на 21.03.2016 року та на 22.04.2016 року не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяву про розгляд справи у її відсутність не направляла.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, 11.02.2016 року в судовому засіданні, на якому була присутня ОСОБА_1 було оголошено перерву до 21.03.2016 року у зв'язку з неявкою відповідача. Про наступне судове засідання позивача було повідомлено під розписку, яка міститься в матеріалах справи. (а.с.24).
18.03.2016 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою. (а.с.29-30)
21.03.2016 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.04.2016 року у зв'язку з неявкою позивача.
18.04.2016 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із перебуванням в іншому судовому засіданні.
В судове засідання, призначене на 22.04.2016 року ні позивач, ні її представник не з'явилися, а тому суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК України. (а.с.38)
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач ОСОБА_1 для розгляду справи та з метою захисту своїх прав потребувала правової допомоги фахівця в галузі права - ОСОБА_2, який, у свою чергу, приймав участь у розгляді цивільної справи № 755/5405/15ц у Дніпровському районному суді м. Києва.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI).
Стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.3 ст.169, п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз п.3 частини першої ст. 207 ЦПК України та положень ст. 169 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Відповідно до пунктів 3,4 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 311-315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року в справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді