08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська фондова компанія», про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/7442/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Козленко Г.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська компанія управління активами» (далі по тексту - ТОВ «Київська компанія управління активами»), що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська фондова компанія» (далі по тексту - ТОВ «Київська фондова компанія»), про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Стягнуто з ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 16 630,00 грн., 3% річних в сумі 1 480,94 грн., а всього 18 110,94 грн.
Стягнуто з ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає висновок суду першої інстанції про те, що додатковий договір від 27 травня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року нівелює те порушення, яке існувало до моменту його укладання, не відповідає вимогам закону та порушує його права на відшкодування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Звертає увагу на те, що умовами додаткового договору від 27 травня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року не передбачено скасування відповідальності за порушення, яке було допущене відповідачем під час виконання своїх зобов'язань.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 направила на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі позивача, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 травня 2008 року між ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець на умовах цього договору зобов'язався прийняти та оплатити пакет цінних паперів (лот) (а.с.14-18).
Відповідно до п.4.1 вказаного договору покупець здійснює оплату вартості лоту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в національній валюті України з власного рахунку або через касу банку на поточний рахунок продавця.
На виконання умов п.п. 4.1-4.3 договору ОСОБА_1 23 травня 2008 року та 09 вересня 2008 року сплатив ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво», 125 125,92 грн. та 97 320,16 грн. відповідно, а всього було сплачено 222 446,08 грн., що підтверджується картками розрахунків від 23 травня 2008 року та від 10 вересня 2008 року за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року (а.с.19-20).
Факт сплати ОСОБА_1 ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво», грошових коштів у розмірі 222 446,08 грн. сторонами по справі не заперечувалось, що також вбачається з письмового пояснення ТОВ «Київська компанія з управління активами» вих. №1348 від 19 травня 2014 року до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (а.с.22-23).
В подальшому позивачем грошові кошти на рахунок відповідача за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року не вносились.
Пунктом 12.3 договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року встановлено, що в разі прострочення сплати чергової частини вартості лоту більше ніж на 10 календарних днів таке прострочення сторони вважають як пропозицію ОСОБА_1 розірвати договір. При згоді ТОВ «Київська компанія з управління активами» на розірвання договору, в десятиденний термін з моменту здійснення такої пропозиції, ОСОБА_1 повинен повідомити реквізити для повернення йому сплаченої частини вартості лоту. Ці кошти підлягають зверненню після отримання ТОВ «Київська компанія з управління активами» реквізитів для повернення коштів за врахуванням штрафу відповідно до п. 7.4 цього договору.
Відповідно до п. 7.4 договору при розірванні договору за ініціативою покупця, продавець повертає покупцю внесені ним кошти протягом 30 банківських днів з дня надходження від покупця пропозиції про розірвання договору за відрахування штрафу у розмірі 5 відсотків від фактично внесених покупцем сум.
З листа ТОВ «Київська компанія управління активами» вих. №663 від 19 січня 2009 року, вбачається, що керівництво компанії пропонує перенести сплату чергових внесків до закінчення дії депозиту ОСОБА_1, але не пізніше ніж серпень 2009 року чи/або скористатися послугами акредитованої фінансової компанії ТОВ «СФК», що надає кредити під будівництво об'єктів нерухомості, які фінансує ТОВ «Київська компанія управління активами» (а.с.25).
ОСОБА_1 листом від 10 лютого 2009 року звернувся до ТОВ «Київська компанія управління активами», яким наполягав на поверненні грошей у розмірі 222 446,08 грн. із зазначенням рахунку для перерахування вказаних коштів на виконання п.7.4 договору (а.с.26).
У відповідь на вищезазначений лист, ТОВ «Київська компанія управління активами» листом вих. №672 від 25 лютого 2009 року зазначила, що згідно Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № 800-VI від 25 грудня 2008 року, повернення сплачених коштів буде здійснене після наступної реалізації об'єкта житлового будівництва, купівля лоту облігацій, який був предметом вказаного договору. Водночас, зазначено, що підставою для повернення коштів є договір про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року (а.с.27).
В свою чергу, ОСОБА_1 повторно звернувся до ТОВ «Київська компанія управління активами» з листом від 28 лютого 2009 року, де категорично наполягав на поверненні грошових коштів у розмірі 222 446,08 грн. (а.с.28).
В подальшому, ТОВ «Київська компанія управління активами» листом вих. №781 від 16 вересня 2009 року звернулось до ОСОБА_1 вимогою про необхідність повідомити реквізити для повернення сплачених коштів за відрахуванням штрафу у розмірі 5% та зазначено про повернення коштів після наступної реалізації об'єкта житлового будівництва в термін до 01 грудня 2012 року (а.с.29).
27 травня 2014 року між ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року, де пунктом 2 договору передбачено, що продавець перераховує на поточний рахунок покупця сплачені ним кошти у сумі 222 446,08 грн. згідно реквізитів та графіка, що підписується окремо між покупцем та продавцем (а.с.30).
З графіку повернення коштів від 27 травня 2014 року (додаток №1 до додаткового договору про розірвання договору №Б-16/05-1Р2 ИФ купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2008 року) вбачається, що відповідно до додаткового договору про розірвання договору №Б-16/05-1Р2 ИФ купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2008 року продавець перераховує на поточний рахунок покупця ОСОБА_1 у строк до 30 червня 2014 року 222 446,08 грн. У зазначеному графіку відсутній підпис ОСОБА_1 (а.с.24).
Також, з графіку повернення коштів від 01 липня 2014 року (додаток №1 до додаткового договору про розірвання договору №Б-16/05-1Р2 ИФ купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2008 року) вбачається, що відповідно до додаткового договору від 27 травня 2014 року про розірвання договору №Б-16/05-1Р2 ИФ купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2008 року продавець перераховує на поточний рахунок покупця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 222 446,08 грн. у строк до 01 жовтня 2014 року. У даному графіку наявні підписи сторін договору (а.с.31).
04 листопада 2014 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, подала до ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво», вимогу про повернення грошових коштів за договором у розмірі 222 446,08 грн. (а.с.32-34).
Згідно платіжного доручення №282 від 24 грудня 2014 року ТОВ «Київська компанія управління активами» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 222 446,08 грн. згідно додаткового договору про розірвання договору №Б-16/05-1Р2 ИФ купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2008 року. Вказані обставини також підтверджуються банківською випискою/особовий рахунок за 24 грудня 2014 року (а.с.88, 89).
В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво», третя особа: ТОВ «Київська фондова компанія», в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Київська компанія управління активами» 51 945,95 грн., з яких 41 122,27 грн. - втрати від інфляції, 10 823,68 грн. - 3% річних від суми основного боргу.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, стягнувши з ТОВ «Київська компанія управління активами», що здійснює діяльність за рахунок та в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Нове будівництво» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 16 630,00 грн., 3% річних в сумі 1 480,94 грн., а всього 18 110,94 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування індексу інфляції та 3% річних слід рахувати з часу, коли сплив остаточний строк виконання зобов'язання відповідачем, що передбачено додатковим договором від 27 травня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року та додатком №1 до додаткового договору про розірвання договору №Б-16/05-1Р2 ИФ купівлі-продажу цінних паперів від 16 травня 2008 року, а саме з 01 жовтня 2014 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а правилами ч.1 ст.22 цього Кодексу встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Зобов'язання, що виникли у відповідача по справі - є грошовими. Відповідач не виконав зазначені зобов'язання належним чином, внаслідок чого грошові кошти знецінюються внаслідок інфляційних процесів.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Додатковий договір від 27 травня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року був укладений з урахуванням волевиявлення ОСОБА_1, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодилися з його умовами та досягли всіх істотних умов договору, в тому числі й щодо нового строку повернення грошових коштів у розмірі 222 446,08 грн.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відтак, додатковий договір від 27 травня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, та має обов'язкову силу для самих сторін.
Враховуючи викладене, порушення прав ОСОБА_1 щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 01 січня 2013 року по 26 травня 2014 року відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення грошових коштів у розмірі 33 835,01 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що умовами додаткового договору від 27 травня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-16/05-1Р2 ИФ від 16 травня 2008 року не передбачено скасування відповідальності за порушення, яке було допущене відповідачем під час виконання своїх зобов'язань є безпідставними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль