7 червня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Пікуль А.А., Соколової В.В.
при секретарі - Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області МартиросянІлонна Едуардівна про застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,
У червні 2015 р. ТОВ «Кей-Колект» звернулося з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мартиросян І.Е. про застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Зазначало, що 07.12.2007 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 72064, відповідно до якого останній передав в іпотеку квартиру, загальною площею 96,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення права вимоги за вказаним договором іпотеки.
Постановою Господарського суду Харківської області від 01.07.2010 р. у справі № Б-24/163-09 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Звонарьову Ю.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.12.2010 р. трикімнатної квартири, загальною площею 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_1 повернути квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Справа № 753/11309/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/4297/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_2 арбітражному керуючому Івлєвій Н.А. повернути грошові кошти ОСОБА_1, що були сплачені за придбання цього майна у розмірі 382 800,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2014 р. ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_2 призначено ОСОБА_3
03.06.2014 р. ТОВ «Кей-Колект» стало відомо, що іпотечне майно фактично перебуває у володінні ОСОБА_1
Посилаючись на те, що ТОВ «Кей-Колект» є іпотекодаржателем квартири АДРЕСА_1, і зазначене нерухоме майно після визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.12.2010 р. продовжує перебувати у володінні ОСОБА_1, позивач просив витребувати у ОСОБА_1 та у приватного нотаріуса Мартиросян І.Е. документи на зазначену квартиру, припинити право власності ОСОБА_1 на це нерухоме майно; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 96,10 кв.м. за ОСОБА_2, визнати незаконними та скасувати документи приватного нотаріуса Мартиросян І.Е., що посвідчують право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру; звільнити цю квартиру та витребувати її у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Кей-Колект» просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд не звернув увагу на те, що на час звернення ТОВ «Кей-Колект» з позовом до суду нерухоме майно, що є предметом іпотеки продовжує перебувати у фактичному володіння ОСОБА_1, оскільки в добровільному порядку він не виконав рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.12.2010 р.
Крім того суд не урахував, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна не внесені відомості щодо підтвердження права власності на зазначене нерухоме майно ОСОБА_2, без чого неможливо повернення цього нерухомого майна до ліквідаційної маси ФОП ОСОБА_2
Вказував на те, що оскільки ТОВ «Кей-Колект» є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1, а зазначене нерухоме майно було предметом договору купівлі-продажу від 30.12.2010 р., який ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р. визнано недійсним, то позивач як заінтересована особа має право заявляти вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, та як особа, що має речове право на чуже майно має право на витребування зазначеного майна у ОСОБА_1
Також посилався на те, що суд помилково застосував ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки зазначена норма набула чинності лише 01.01.2013 р., тоді як зазначений Закон необхідно було застосовувати у редакції станом на 01.07.2010 р., з моменту коли ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом.
Вважав, що посилання суду на відсутність підстав для заявлення вимог про припинення права власності на квартиру ОСОБА_1 та визнання права власності за ОСОБА_2 є помилковими, оскільки в діючому законодавстві відсутні норми прямої дії, які б забороняли здійснення захисту майнових прав в такий спосіб.
В судове засідання представник ТОВ «Кей-Колект» повторно не з׳явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представників ТОВ «Кей-Колект» у справах, що розглядаються іншими судами.
Ураховуючи, що 12.04.2016 р. розгляд справи було відкладено саме за аналогічним клопотанням представника ТОВ «Кей-Колект», колегія суддів не вважає поважною причину його неявки в судове засідання.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватний нотаріус Мартиросян І.Е. в судове засідання також не з׳явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені за останніми відомими суду адресами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2007 р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» (реорганізовано в ПАТ «УкрСиббанк») на забезпечення виконання вимог зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11265207000 укладено договір іпотеки № 72064, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. Предметом цього договору є квартира № 209, загальною площею 96,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
05.11.2009 р. ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № Б-24/163-09 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Харківської області від 01.07.2010 р. у справі № Б-24/163-09 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, що накладені на майно боржника та інші обтяження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкової застави. Ліквідатором у справі про банкрутство призначено арбітражного керуючого Звонарьову Ю.В., яку зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру, в тому числі здійснити продаж всього майна належного ФОП ОСОБА_2
30.12.2010 р. в межах зазначеної процедури банкрутства між арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р. у справі № Б-24/163-09, зазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 спірну квартиру, а ліквідатора - повернути ОСОБА_1 сплачені за недійсним правочином кошти.
З наданої ТОВ «Кей-Колект» інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 38476703 від 03.06.2015 р. убачається, що станом на час розгляду справи спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_1
12.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 07.12.2007 р.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект», суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи належними та допустимими доказами.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
При вирішенні спору суд першої інстанції правильно виходив з того, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2013 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.12.2010 р. трикімнатної квартири, загальною площею 96,10 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ОСОБА_1
ТОВ «Кей-Колект» зазначене судове рішення не оскаржував, а тому встановлені у ньому обставини відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема Законів України «Про іпотеку» та ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» є безпідставними.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р. у справі № Б-24/163-09 не тільки визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.12.2010 р., укладений між арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ОСОБА_1, а й застосовано наслідки недійсності цього правочину, передбачені ст.216 ЦК України - двосторонню реституцію, зокрема зобов׳язано ОСОБА_1 повернути квартиру до ліквідаційної маси банкрута, а ліквідатору ФОП ОСОБА_2 арбітражному керуючому Івлєвій Н.А. повернути грошові кошти ОСОБА_1, що були сплачені за придбання цього майна у розмірі 382 800,00 грн., а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» в частині застосування наслідків недійсності правочину.
Відмовляючи у задоволенні вимог ТОВ «Кей-Колект» про витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно зазначив, що такий спосіб захисту в даному конкретному випадку не може бути застосований, оскільки відповідач ОСОБА_1 є стороною недійсного договору, у зв'язку з чим вимога про повернення майна переданого на виконання недійсного правочину здійснюється за правилами реституції, що і було вирішено при постановленні ухвали Господарського суду Харківської області від 11.10.2012 р.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно з тих підстав, що воно за законом не може належати цій особі ( п.3 ч.1 ст.346 ЦК України), то ці твердження колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що такі посилання не узгоджуються з положеннями ст. 348 ЦК України, якою передбачено припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати.
Відповідно до ст. 392 ЦК власник майна може звернутися до суду з позовом про визнання права власності у разі якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном (ст.391 ЦК України).
Оскільки ТОВ «Кей-Колект» не є власником спірної квартири, не довів що право власності на цю квартиру оспорюється чи втрачені правовстановлюючі документи, що засвідчують право власності, а також за відсутності наданих йому повноважень на вчинення дій в інтересах ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та звільнення цієї квартири.
Не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи і доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» про визнання незаконним та скасування документів нотаріуса, оскільки таку позовну вимогу позивач заявив, не зазначивши конкретний перелік документів, які підлягають визнанню незаконними, а також не надав правового обґрунтування задоволення таких вимог.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: