07 червня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року про закриття провадження щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Конотоп Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,-
за участю особи, щодо якої закрите провадження ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2,
представника особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_5
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 лютого 2016 року АП2 № 354174, ОСОБА_3 09 лютого 2016 року в 22 год. 05 хв., керуючи автомобілем «Шкода», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався по Дарницькому мосту в напрямку лівого берега в м. Києві, в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) України, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрите за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таке рішення судді мотивоване тим, що з пояснень водія ОСОБА_3, які повністю підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_6 та узгоджуються з даними схеми ДТП, вбачається, що водій ОСОБА_3, рухаючись у середній смузі по Дарницькому мосту м. Києві, дотримувався безпечної дистанції та не міг припустити, що перед ним раптово заїде автомобіль «Тойота» та безпідставно різко загальмує. На думку суду, зазначені обставини свідчать про те, що водій ОСОБА_2, порушуючи п.п. 2.3., 10.1 ПДР України, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чого не міг передбачити ОСОБА_3, внаслідок чого відбулось зіткнення.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він не був присутнім, оскільки його навіть не повідомляли про дату, час та місце проведення судового засідання.
Крім того, апелянт звертає увагу, що про ухвалене судом рішення від 13 квітня 2016 року йому стало відомо від власника автомобіля, яким він керував в день дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), ОСОБА_7, оскільки на адресу останнього 23 квітня 2016 року надійшов лист від страхової компанії з копією постанови.
ОСОБА_2 зазначає, що власник автомобіля, ОСОБА_7, повідомив йому про прийняте судом рішення 26 квітня 2016 року, а тому після ознайомлення з матеріалами провадження 04 травня 2016 року він звернувся до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення йому строку на оскарження.
Крім того, в доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що судом неповно встановлено необхідні для вирішення справи обставини та порушено норми матеріального і процесуального законодавства.
Апелянт звертає увагу на те, що в постанові суду зазначено, що пояснення водія ОСОБА_3 підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_6 ОСОБА_2 стверджує, що про існування вищезазначеного свідка та про його допит у суді дізнався лише з тексти постанови, оскільки в судовому засіданні в його присутності ОСОБА_3 не заявляв клопотання про виклик жодного свідка, а тому коли саме, та яким чином допитувався свідок апелянту невідомо.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що до матеріалів провадження долучені письмові пояснення свідка ОСОБА_6, в яких не вказано кому адресовані ці пояснення, та навіть не зазначено прізвище особи, яку він просить в суду виправдати, а відтак, апелянт вважає, що такі пояснення не можуть бути доказом у даному провадженні.
Апелянт звертає увагу на те, що з тексту постанови суду вбачається, що нібито він порушив п.10.1 ПДР України, у зв'язку з чим відбулася ДТП. На його думку, такий висновок суду суперечить нормам КУпАП, оскільки провадження у справі розглядалось щодо іншої особи, а саме ОСОБА_3
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити постанову районного суду без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, оскільки останній не є потерпілим в даному провадженні, та не може подавати апеляційну скаргу на рішення суду щодо ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_5, які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, доводи ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або, у передбачених законом випадках, прокурором. Зазначений перелік суб'єктів оскарження є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У розумінні положень ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, 09 лютого 2016 року в 22 год. 05 хв. по Дарницькому мосту в напрямку лівого берега в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Шкода», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та «Тойота», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що він не власником автомобіля «Тойота», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, проте з 2010 року керує ним на підставі довіреності, а тому, на його думку, відповідно до змін в законодавстві йому цього достатньо, щоб вважати себе власником вищевказаного транспортного засобу та особою, яка зазнала майнової шкоди в результаті ДТП.
Суд вважає, що такі доводи апелянта не ґрунтуються на законі. Наслідком ДТП є пошкодження автомобілів «Шкода» та «Тойота». Саме наявність пошкодження автомобілів утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Тому потерпілим від цього адміністративного правопорушення може бути особа, якій заподіяна майнова шкода.
Оскільки, як заявив сам ОСОБА_2, він не є власником пошкодженого автомобіля, то він і не є потерпілим від правопорушення, а відтак не є суб'єктом оскарження постанови суду.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 квітня 2016 року, повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун