08 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючий суддя: Качан В.Я.
Судді: Іванченко М.М., Кабанченко О.А.
Секретар: Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі третьої особи: Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про витребування нежитлових приміщень із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, -
встановила:
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про витребування нежитлових приміщень із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року позов залишено без задоволення. Скасовано арешт з житлових приміщень № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по № 9, загальною площею 340,30 кв. м., що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1, накладений ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2015.
Справа 756/2554/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1928/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Витребувати нежитлові приміщення № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по № 9, загальною площею 340,30 кв. м., що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 Зобов'язати Реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м. Києві провести державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на користь ОСОБА_1, а саме: нежитлові приміщення № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по № 9, загальною площею 340,30 кв. м., що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1. Стягнути витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, незастосування норм закону, який підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що04.06.2009 ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Солідарність» протокол про наміри, відповідно до якого сторони домовилися про реалізацію спірних приміщень ТОВ «Солідарність» на користь ОСОБА_1, який зобов'язався за свої власні кошти здійснити оплату за придбання спірних приміщень, а документальне оформлення здійснити на ім'я ОСОБА_3
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2014 було засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України щодо незаконного заволодіння майном ОСОБА_1, зокрема, нежитловими приміщеннями, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1.
Зазначеним вироком суду встановлено, що на початку червня 2009 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 про свої наміри придбати спірні приміщення та те, що через проблеми в сім'ї він хоче їх зареєструвати на іншу особу з подальшою метою переоформлення спірних приміщень у своє володіння. ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 оформити спірні приміщення на ОСОБА_3 Також, ОСОБА_4 будучи обізнаним з намірами ОСОБА_1 придбати спірні приміщення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_3 дати згоду на оформлення спірних приміщень на своє ім'я, пообіцявши останньому за це винагороду. В подальшому ОСОБА_3, надавши згоду ОСОБА_1 на оформлення спірних приміщень на своє ім'я, пообіцяв останньому за його першою вимогою переоформити вказані приміщення на ОСОБА_1
Відповідно до ст. ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, відповідно до ст. 387 ЦК України та ст. 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Відповідно до ст. ст. 328, 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
В ході судового розгляду справи встановлено, що спірне нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по № 9, загальною площею 340,30 кв. м., що розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 не були зареєстровані, майнових прав на них за цивільно-правовими договорами ОСОБА_1 не набував, в той час як право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_3, тому є всі підстави вважати першим власником спірного майна саме ОСОБА_3
Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено, що спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за договором купівлі-продажу відчужили його на користь ОСОБА_7, який є добросовісним набувачем спірного майна.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться і є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилося, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З аналізу зазначеної статті вбачається, що визначено виключний перелік можливості витребування майна у добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею.
При цьому, із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові при розгляді справи № 6-136цс12 від 21.11.2012, вбачається, що правове значення для вирішення спору про витребування майна з володіння добросовісного набувача має встановлення судом факту вибуття майна з володіння власника - позивача по справі, поза його волею, а не з володіння особи, яка відчужила спірне майно на користь добросовісного набувача.
Згідно ст. ст. 330, 387 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Враховуючи викладене та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки доведено, що нежитлові приміщення № 116 (в літ. А) приміщення з № 1 по № 9, загальною площею 340,30 кв. м., що розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1, на праві власності на були зареєстровані за ОСОБА_3, який добровільно відчужив їх на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, в свою чергу, за договором купівлі-продажу відчужили вказане майно на користь ОСОБА_7, який є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна. Тому, факт добровільного відчуження свого права власності на спірне нерухоме майно його власниками ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 унеможливлює його витребування у добросовісного набувача ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_1 належним чином не доведено факту належності йому спірних нежитлових приміщень, тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано фактичних обставин справи та не досліджено доказів щодо їх належності та допустимості, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції надана правова оцінка наявним в матеріалах справи доказам та встановлено всі фактичні обставини справи, які підтверджено відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до обставин справи, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участі третьої особи: Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про витребування нежитлових приміщень із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: