1[1]
07 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року щодо ОСОБА_9 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_12 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима: 20 серпня 2014 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік,
визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено їй покарання - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_9 покарання по даному вироку частково приєднано невідбуте покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року та остаточне покарання ОСОБА_9 призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі. Застосовано ст. 79 КК України та звільнено ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 2 роки та покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 02 серпня 2015 року приблизно о 16.30 год., знаходячись в приміщенні торгівельного залу гіпермаркету «Ашан-Біличі», розташованого по вул. Берковецькій, 6 в м. Києві, скориставшись тим, що за її діями ніхто з оточуючих не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, взяла з торгових полиць чуже майно, яке належить TOB «Ашан Україна Гіпермаркет», а саме: дві упаковки сухої молочної суміші «Ненні», ціною по 342 грн. 92 коп. кожна, на загальну суму 685 грн. 84 коп., які поклала у належну їй жіночу сумку.
Маючи намір повторно, таємно викрасти дане чуже майно, ОСОБА_9 приблизно о 17.05 год. 02 серпня 2015 року, виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, а саме: винести чуже майно та розпорядитися ним, не розрахувавшись на касі, направилась до виходу з торгівельного залу, однак довести злочин до кінця вона не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками охорони гіпермаркету «Ашан-Біличі», разом з наявним при ній товаром, який вона намагалася таємно викрасти.
Прокурор в кримінальному провадженні ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України покарання - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового складання невідбутого покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києві від 20 серпня 2014 року призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.
При цьому, прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону, а саме безпідставне застосування до ОСОБА_9 ст. 79 КК України.
Прокурор вважає, що приймаючи рішення про призначення ОСОБА_9 покарання та вирішуючи питання про можливість застосування відносно обвинуваченої ст. 79 КК України, суд не дотримався норм матеріального права та роз'яснень, викладених у абзаці 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», недостатньо врахував особу обвинуваченої та її ставлення до вчиненого злочину. На думку прокурора, суд не врахував, що ОСОБА_9 , будучи раніше засудженою вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням на 1 рік, повторно вчинила злочин у період іспитового строку.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, виступи сторін у судових дебатах і останнє слово обвинуваченої, дослідивши докази щодо особи обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а вирок суду щодо ОСОБА_9 необхідно скасувати в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, перевірених судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та не заперечується в апеляції прокурора, як і висновок про правильність кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції у вироку вказав про те, що враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, ставлення обвинуваченої до вчиненого, особу обвинуваченої, яка є раніше судимою, вчинила злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується позитивно, одружена, але не проживає спільно з чоловіком, має на утриманні двох малолітніх дітей, які проживають з нею та її батьками пенсійного віку, вчинила злочин внаслідок скрутного матеріального становища і після цього злочинів не вчиняла, відсутність обставин, які обтяжують покарання та обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття і обґрунтовано, на думку колегії суддів, призначив за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі.
При цьому колегія суддів зауважує, що з урахуванням обставин, на які послався суд першої інстанції у вироку, а також, враховуючи вартість товарів, які ОСОБА_9 намагалася викрасти з супермаркету, призначене покарання у виді 3 років позбавлення волі є явно несправедливим за своїм розміром через суворість.
Після призначення обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст. 71 КК України про необхідність призначення покарання за сукупністю вироків, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року, яким ОСОБА_9 була засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та звільнена від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України.
Проте, після приєднання невідбутої частини покарання за згаданим вироком до покарання, призначеного за оскаржуваним вироком, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України.
Колегія суддів вважає, що таким рішенням суд допустив ревізію вироку Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року щодо підстав звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання та звільнив засуджену від невідбутої частини покарання за попереднім вироком на інших підставах, ніж це було встановлено цим вироком.
Окрім того, суд не врахував вимог ч. 3 ст. 75 КК України відповідно до якої, звільнення засудженого від відбування покарання відбувається під умовою, якщо особа протягом іспитового строку не вчинить нового злочину. ОСОБА_9 , будучи засудженою вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та звільненою від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України в період іспитового строку вчинила новий злочин, тобто не виконала умови, передбаченої частиною третьою вказаної статті, тому й підстав для звільнення її від відбування покарання за цим вироком у суду не було.
Отже, при призначенні покарання за сукупністю вироків та прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання, суд першої інстанції допустив помилку у застосуванні кримінального закону, тому вирок підлягає до скасування в частині призначеного покарання з постановленням вироку апеляційним судом.
При призначенні покарання ОСОБА_9 колегія суддів враховує ті ж обставини, які були враховані судом першої інстанції і вважає, що до обвинуваченої слід застосувати покарання у виді позбавлення волі.
Щодо розміру покарання, то колегія суддів вже висловилась у цьому вироку, вважаючи покарання у виді 3 років позбавлення волі несправедливим внаслідок суворості з урахуванням обставин провадження, даних про особу обвинуваченої, відсутності обставин, що обтяжують покарання, та за наявності обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття.
Окрім того, в апеляції прокурора не наведено переконливих доводів щодо призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі саме у розмірі 3 років. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора у повному об'ємі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20 січня 2016 року щодо ОСОБА_9 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, в частині призначеного покарання скасувати.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року, і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.
В решті вирок районного суду залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати із моменту приведення вироку апеляційного суду до виконання.
Касаційна скарга на вирок суду може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-кп/796/734/2015 Категорія КК: ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_13
Доповідач ОСОБА_1