03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/6768/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
08 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
секретар Сливка А.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», третя особа: ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування,
У серпні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (далі - відповідачі), в якому просив стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 94 900 грн. 34 коп.
В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 26.12.2014 між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0477608.227. Програма страхування «КАСКО». 20.04.2015 стався страховий випадок, а саме у дворі будинку № 28 по пр. Григоренка в м. Києві з автомобіля НОМЕР_1 було викрадено акумулятор та автомагнітолу. Автомобіль обладнаний центральним замком з іммобілайзером та офіційним дилером «МАЗДА» встановлена сигналізаційна система «Шериф». Водій застрахованого автомобіля ОСОБА_5 одразу повідомив його та відповідача про крадіжку та викликав працівників Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, які обстежили автомобіль і зафіксували відсутність акумулятора, пошкодження панелі приладів, відсутність автомагнітоли.
Представники відповідача, незважаючи на повідомлення про страховий випадок на місце події не виїжджали. Дана подія внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2015 за № 12015100020003620 з подальшою класифікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
22.04.2015 він звернувся до відповідача з письмовою заявою про страховий випадок та на виплату страхового відшкодування, надавши автомобіль на огляд, однак йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідач вважає, що автомобіль не був зачинений та не був поставлений на сигналізацію.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.02.2016 позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_4 94 900 грн. 34 коп. страхового відшкодування. Стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь держави 949 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування, оскільки страховий випадок стався з вини страхувальника, внаслідок не забезпечення ним схоронності майна. Крім того вказує на невірність обрахунку розміру страхового відшкодування та не врахування судом наявності франшизи, яку зобов'язаний сплатити страхувальник.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, про причини неявки представника суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав. Отже, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з правомірності та доведеності заявлених вимог про виплату позивачу за рахунок відповідача страхового відшкодування у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів не може погодитись з визначеним судом розміром страхового відшкодування, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 26.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0477608.227. Програма страхування «КАСКО» (а.с. 6-22).
Відповідно до п. 2.1.1 вказаного договору добровільного страхування, страхові ризики за договором визначаються відповідно до обраної програми страхування та можуть включати: пошкодження та/або знищення чи втрата транспортного засобу та/або ДО внаслідок протиправних дій третіх осіб, а саме пошкодження, знищення, грабіж або крадіжка частин деталей, приладів, обладнання застрахованого ТЗ за винятком випадків передбачених п.п. д), е) цього розділу.
Згідно п. 5 Договору - умови нічного зберігання транспортного засобу без обмежень. Згідно п.п.10.1.2. - «без обмежень» - відсутність обмежень за місцем нічного зберігання ТЗ, за умови обов'язкового задіяння всіх наявних засобів проти викрадення.
Відповідно до довідки Дарницького РУ ГУ МВС України, подія, яка мала місце 20.04.2015 у дворі будинку № 28 по пр. Григоренка, в м. Києві, щодо викрадення з автомобіля НОМЕР_1 акумулятора та магнітоли, внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2015 за № 12015100020003620 з подальшою класифікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (а.с. 26).
Листом від 23.01.2016 № 48/203 слідчий Дарницького управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в м. Києві Трохимець А.О. повідомила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100020003620 триває, у ньому проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, направлені на встановлення фактичних обставин вчинення даного кримінального правопорушення (копія відповіді в матеріалах справи).
Представники відповідача, незважаючи на повідомлення про страховий випадок на місце події не виїжджали.
Згідно рахунку фактури № 655954_РФ_00313729 від 28.07.2015, виданого офіційним дилером автомобілів «МАЗДА» ДП «АВТО ІНТЕРНЕШНЛ», вартість запчастин та послуг по встановленню авто магнітоли становить 93 309,34 грн. (а.с. 24).
Відповідно до чеку № 59 від 24.04.2015 позивачем було придбано акумулятор «VARTA BLUE dynamic 560 410 054 (D47) 60 Ач R», вартістю 1 591,00 грн. (а.с. 25).
22.04.2015 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про страховий випадок та на виплату страхового відшкодування, надавши автомобіль на огляд, однак йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідач вважає, що автомобіль не був зачинений та не був поставлений на сигналізацію.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визичені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності з вимогами ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 4.1.1 договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0477608.227 від 26.12.2014 виключенням із страхових випадків визначаються події, що відбулися безпосередньо внаслідок недбалого ставлення до ТЗ та/або ДО, а саме використання ТЗ не за призначенням та/або порушення умов технічної експлуатації та/або залишення ТЗ без вжиття всіх заходів, щодо недопущення його самовільного руху та/або залишення відкритими (не зачиненими на замок) дверей ТЗ під час його руху, зупинки або стоянки.
Відповідач заперечуючи проти позову вказував, що водій ОСОБА_5 при постановці автомобіля на стоянку не зачинив двері кузова ТЗ.
Аналогічні доводи містяться й в апеляційній скарзі на рішення суду.
Однак, з огляду на наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що такий висновок відповідача є припущенним, оскільки він не підтверджується належними і допустимими доказами.
Так з пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_5 є єдиним водієм автомобіля протягом семи років. Застрахований автомобіль обладнаний базовою комплектацією протиугінної системи центральним замком та імобілайзером.
У 2007 році під час придбання автомобіля позивачем, продавцем - офіційним дилером автомобілів MAZDA TOB «АВТОІНТЕРНЕШНЛ МЕТРОПОЛІС» на автомобіль була встановлена автосигналізація Sheriff - 900.
Позивач протягом восьми років щорічно страхував свій автомобіль за програмою КАСКО. З восьми років щорічного страхування позивачем автомобіля за програмою КАСКО, протягом чотирьох років позивач страхував свій в автомобіль у відповідача. При цьому кожного року, під час укладання Договору страхування, представник відповідача оглядав автомобіль, перевіряв функціонування центрального замку, імобілайзеру та автосигналізації Sheriff- 900.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист офіційного дилера ТОВ «НІКО ІСТЛАЙН МЕГАПОЛІС» від 17.06.2015, зі змісту якого відповідач зробив висновок у винуватості позивача, і обґрунтував відмову у виплаті позивачу відшкодування за страховим випадком, не є допустимим та належним доказом.
У вказаному листі, який надійшов на запит відповідача зазначено, що відкриття дверей та вікон ззовні кузова автомобіля без стороннього механічного впливу (зламу) дверей кузова або вікон неможливе. Проте, в своєму запиті про умови можливого відкриття дверей, відповідач не зазначив, що автомобіль позивача окрім центрального замка та імобілайзера, ще був оснащений сигналізацією Sheriff- 900, встановленою у 2007 році офіційним дилером автомобілів MAZDA ТОВ «АВТОІНТЕРНЕШНЛ МЕТРОПОЛІС».
Так, відповідач достеменно знав, що офіційним дилером автомобілів MAZDA в Україні, на автомобіль позивача встановлена автосигналізація Sheriff 900, і будь-яких застережень з цього приводу при укладанні спірного Договору 046.0477608.227 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 26.12.2014 не мав.
Щодо тверджень відповідача про неможливість відкриття автомобіля без пошкодження замків і дверей, слід також зазначити, що в Україні є загальновідомі випадки, що за допомогою спеціального приладу, який перехоплює код брелка автосигналізації та запам'ятовує цей код, сторонні особи в подальшому відкривають автомобілі без механічного впливу.
Вказане також підтверджується відповіддю Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12.01.2016 № 19/18-2 в якій роз'яснено наступне: «Кодграбер» (code grabber», «захоплювач коду») - пристрій, який при радіообміні перехоплює та розпізнає сигнал (код) сигналізації від брелка до центрального блоку сигналізації автомобіля; вищезазначений пристрій при радіообміні перехоплює та розпізнає сигнал (код) сигналізації, вносить його в свою електронну пам'ять, що дає змогу керувати блоком управління сигналізації автомобіля (закривати/відкривати центральні замки автомобіля, ставити чи знімати сигналізацію в режим «охорона» та інше, в залежності від конкретної сигналізації та способу її підключення) без механічного впливу безпосередньо на сам автомобіль; існує багато різновидностей «кодграберів», що за своїми технічними характеристиками та налаштуваннями можуть перехоплювати, зчитувати ретранслювати сигнали (коди) сигналізацій різних виробників, зокрема і сигналізацій виробництва Sheriff.
Означене вище спростовує доводи відповідача про неможливість відкриття автомобіля без механічних пошкоджень, а відтак висновок останнього щодо не закриття позивачем дверей автомобіля, тобто не забезпечення схоронності майна, є безпідставним і необґрунтованим.
Отже, протягом судового розгляду відповідачем в порядку ст. 991 ЦК України не доведено навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку.
Слід також враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.
Що стосується незгоди відповідача із розміром страхового відшкодування, слід зазначити, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечень щодо розміру заявленого позивачем страхового відшкодування не заявляв, питання щодо ринкової вартості автомобіля взагалі не було предметом розгляду та дослідження судом першої інстанції, оскільки відомостей щодо ринкової вартості автомобіля позивача на день настання страхового випадку, розрахованого спеціалістом технічного відділу, відповідач суду першої інстанції не подавав.
Таким чином, суд першої інстанції визначаючи розмір страхового відшкодування обґрунтовано виходив з наданих позивачем належних доказів вартості відновлення викрадених з автомобіля приладів (авто магнітоли та акумулятора), відновна вартість яких не перевищувала ліміту відшкодування згідно договору страхування.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначаючи розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції залишив поза увагою умову договору страхування, яка передбачає франшизу при настанні страхового випадку. Так, згідно п. 7.1. договору страхування безумовна франшиза становить 0,5% від страхової суми (160 000,00 грн.), тобто 800 грн. і саме на цю суму підлягає зменшенню розмір належного до виплати позивачу страхового відшкодування.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.
Отже, оскільки суд дійшов законного висновку про порушення прав позивача і, як наслідок, стягнення на його користь страхового відшкодування, однак помилково визначаючи розмір страхового відшкодування не взяв до уваги наявність франшизи, то колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду в частині розміру стягнутого страхового відшкодування, а саме його зменшення на суму франшизи (94 900,34 грн. - 800 грн. = 94 100,34 грн.).
Також, з огляду на зменшення розміру страхового відшкодування підлягає зменшенню й стягнутий з відповідача на користь держави судовий збір з 949,00 грн. до 941,00 грн., що відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року змінити в частині розміру стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (м. Київ, проспект Возєднання, 19, код ЄДРПОУ 30968986) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) страхового відшкодування, зменшивши його з 94 900 (дев'яносто чотирьох тисяч дев'ятсот) грн. 34 коп. до 94 100 (дев'яносто чотирьох тисяч ста) грн. 34 коп. та відповідно в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь держави судового збору зменшивши його з 949 (дев'ятсот сорока дев'яти) грн. 00 коп. до 941 (дев'ятсот сорока однієї) грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І.Оніщук
Судді Л.Д.Українець
В.А.Шебуєва