Справа № 11-кп/796/1042/2016 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
07 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження № 12015100010000676 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Лубни Полтавської області, зареєстрованої в
АДРЕСА_1 , проживаючої в
АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
по обвинуваченню за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченої - ОСОБА_6
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України та їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою у тому, що вона 22.01.2015 приблизно об 11 годині 50 хвилин, перебуваючи в гіпермаркеті ТОВ «Ашан», розташованого у ТРЦ «Океан плаза» за адресою: м. Київ, вул. Горького, 176, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала із холодильника продукти харчування, а саме: свинину «Корейка» вартістю 58,94 грн., 2 упаковки масла «Селянське» вартістю 24,77 грн., ошийки свинини вартістю 54,52 грн. та 49,49 грн., а потім з кухонного відділу викрала 2 обвалювальних ножі вартістю 93,66 грн., 2 кулінарних ножі вартістю 130,46 грн., 2 ножі для чистки вартістю 64,93 грн., які сховала до дитячої коляски та направилась до касової зони.
Усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, щоб не бути викритою у вчиненні крадіжки, ОСОБА_6 розрахувалась на касі лише за хліб, дитяче харчування, моркву та банани на суму 47,75 грн., а за інший товарі нічого не сплатила і направилась до виходу з магазину, однак не змогла довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки при виході з приміщення гапермаркету була затримана працівниками охорони магазину.
Своїми діями ОСОБА_6 завдала ТОВ «Ашан» шкоди на загальну суму 476,77 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд свої висновки про винуватість ОСОБА_6 зробив лише на підставі показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Разом з тим, під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 не міг чітко відповісти на його - ОСОБА_7 , запитання стосовно обставин вчиненого і його показання відрізняються від показань ОСОБА_10 , хоча останній звертав увагу на активну співпрацю з ОСОБА_11 . Щодо затримання ОСОБА_6 , то ОСОБА_11 стверджував, що слідкував за нею по екрану монітору, а ОСОБА_10 протягом півтори години слідкував за нею у торговому залі гіпермаркету. Але з показань ОСОБА_6 встановлено, що знаходилася вона в торговому залі приблизно двадцять п'ять хвилин. Також ОСОБА_11 повідомив, що не пам'ятає, щоб працівники міліції передивлялись у той день відеозапис з камер відеоспостереження, де нібито зафіксовано факт спроби крадіжки товару з торгового залу гіпермаркету, а ОСОБА_12 повідомив, що не пам'ятає, чи діставала на касі ОСОБА_6 товар, який знаходився в колясці.
Вказує на те, що суд на підтвердження вини ОСОБА_6 послався на наявність протоколу огляду місця події, згідно якого виявлено та вилучено товар зі столика в службовому приміщенні охорони гіпермаркету, який нібито намагалась викрасти ОСОБА_6 з торгового залу цього ж гіпермаркету, хоча об'єктивно даний процесуальний документ не може свідчити про наявність умислу ОСОБА_6 спрямованого на крадіжку.
Звертає увагу на те, що судом під час судового розгляду надавалось доручення правоохоронним органам встановити касира, що знаходився у той день і конкретно у той час на касі та доставити в судове засідання для допиту в якості свідка, однак це доручення виконано не було, чим порушено право ОСОБА_6 на захист та свідчить про однобічність судового розгляду.
Отже, захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад злочину, оскільки в діянні ОСОБА_6 відсутня суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який проти неї заперечив, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Перевіривши висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.
Зокрема, винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями представника потерпілого ОСОБА_13 , з яких вбачається, що співробітники служби моніторингу побачили жінку з дитячою коляскою, яка вийшла через каси не оплативши за товар. Після цього жінку було затримано, вилучено товар та викликано працівників міліції, оскільки сума викраденого товару була достатньою для кримінальної справи. По приїзду працівників міліції було складено відповідний акт про неоплачений товар та повернуто його магазину під зберігальну розписку.
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що ним була помічена невідома жінка в м'ясному відділі з дитячою коляскою, яка клала м'ясо до дитини ближче до голови, що його здивувало. Він почав спостерігати за нею. Жінка попрямувала в відділ посуду, узяла ножі і теж поклала їх збоку під дитину. Після цього жінка була певний час у магазині, а потім підійшла до каси, поставила деякий товар на стійку, а те, що вона клала під дитину не виставила. Він зателефонував охороннику на лінії кас та повідомив про факт крадіжки. Також він повідомив Наконечного-Давидюка про крадіжку. Це сталось 21.01.2015 року. Щось із товару обвинувачена клала у низ коляски.
Свідок ОСОБА_14 показав у суді про те, що його було покликано в якості понятого, коли в приміщенні супермаркету ТОВ «Ашан» у обвинуваченої було виявлено продукти харчування, за які вона не розрахувалась. Ці речі лежали на столі, але які саме, він не пам'ятає. Заходи фізичного чи психічного тиску до обвинуваченої не застосовувались. В кімнаті, крім нього був ще один понятий, слідча оперативна група, начальник охорони та ОСОБА_6 . Він був понятим при тому, як вилучався товар та складався протокол, який він читав сам та у якому зазначено зі слів ОСОБА_6 , що вона намагалась викрасти речі ТЦ «Ашан».
Свідок ОСОБА_10 показав суду про те, що знає обвинувачену як агресивну особу. Він працював в охороні «Ашану» детективом (таємним агентом) та приймав участь у затриманні обвинуваченої. Точної дати він не пам'ятає, на камерах сидів ОСОБА_11 , який йому подзвонив і сказав, що жінка ходить і ховає товар у коляску, після чого він почав ходити за нею по залу і дивитись. У відділі посуду ОСОБА_6 поклала м'ясо під низ у коляску, а у відділі ножів придивлялась до камер відео спостережень. Вона ходила по залу годину - півтори, а потім пішла на середину кас. Він пішов за нею. ОСОБА_6 сплатила за частину товару невелику суму і вийшла за каси, де до неї підійшов охоронець та попросив пройти до кімнати охорони. Він також пішов позаду. Він пам'ятає, що коли жінку зупинили за касами, вона не хотіла проходити у кімнату охорони, а в самій кімнаті охорони казала, що із дитиною, і за товар просто забула проплатити. Але спочатку вона говорила, що у неї немає товару, і лише коли почула, що викликають міліцію, почала все викладати. Біля каси вона не пропонувала оплатити товар, а вже у кімнаті охорони сказала, що заплатить, втім сума була великою і вони викликали міліцію. У жінки було м'ясо, ножі для чистки картоплі та керамічні, які описали та сфотографували. ОСОБА_6 сама пояснила, що намагалась викрасти товар.
Свідок ОСОБА_15 показала у суді про те, що її запросили бути понятою. У кімнаті охорони вже були ОСОБА_16 , 2 міліціонери, охоронець, а із товару щось вже лежало на столі. З коляски дістали м'ясо та ножі. Склали протокол. Міліціонер спитав у ОСОБА_6 про товар і вона відповіла, що його вкрала. Протокол прочитала і підписала.
На підтвердження правильності встановлення судом першої інстанції обставин свідчать також протоколи слідчих дій, які були досліджені в судовому засіданні, зокрема:
- протокол огляду та вилучення від 22.01.2015 р. із фототаблицею до нього, відповідно до якого вилучений товар у ОСОБА_6 був описаний та сфотографований із зазначенням її пояснень, що вказаний товар вона намагалась викрасти.
Крім того, складений протокол огляду місця події від 22.01.2015 з фототаблицями до нього, на яких зображені товари (3 упаковки м'яса, 2 пачки масла та 6 ножів), які за поясненнями ОСОБА_6 , вона намагалася викрасти, після роз'яснень обвинуваченій права робити заяви, давати пояснення або відмовитись від них, містить підписи понятих та самої ОСОБА_6 без будь-яких зауважень до нього.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності, допустимості, достовірності, достатності зазначених доказів для належної правової оцінки дій обвинуваченої та визнання її винуватості.
Зазначені докази узгоджуються між собою і не містять в собі суттєвих протиріч, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо суперечності в показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які спростовує ОСОБА_6 , є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо показань обвинуваченої ОСОБА_6 , які суд не прийняв та розцінив критично, як позицію захисту обвинуваченої, намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та створення видимості правомірності дій, оскільки її показання повністю спростовуються дослідженими судом доказами у їх сукупності.
Зокрема, про наявність прямого умислу у ОСОБА_6 на вчинення таємного викрадення чужого майна свідчить те, що викрадений товар, - м'ясо та ножі, обвинувачена складала безпосередньо до люльки із дитиною, а коли її затримали поза касою, вона жодним чином не намагалась заплатити за викрадений нею товар, заперечувала його наявність у неї і зізналась у цьому лише у кімнаті охорони під час виклику міліції.
При цьому слід зазначити, що обвинувачена неодноразово змінювала свої показання, зокрема щодо місця, куди вона клала викрадені нею речі.
Крім того, маючи при собі 300 грн., на чому наполягала обвинувачена і в судовому засіданні апеляційного суду, вона не змогла пояснити, чому не витратила ці кошти на придбання вилученого у неї неоплаченого товару.
Як правильно зазначив у вироку суд першої інстанції, така поведінка обвинуваченої свідчить про наявність прямого умислу на вчинення крадіжки, оскільки за наявності у неї коштів, вона розрахувалась лише за дрібний товар на суму близько 47,75 грн. тоді, як більшу його частину, а саме м'ясо близько двох кілограм та 6 ножів, приховала.
На обґрунтовану думку суду першої інстанції ОСОБА_6 діяла таким чином з метою створення видимості законності своїх дій, а отже добре усвідомлювала протиправний їх характер направлений на таємне викрадення чужого майна.
За наведених обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), але не доведений до кінця з причин, що не залежали від її волі, є правильною, і доводи апеляційної скарги захисника про те, щостороною обвинувачення цього не доведено, оскільки в діянні ОСОБА_6 відсутня суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, цього висновку суду не спростовують.
Відсутність в матеріалах кримінального провадження запису з камери відеоспостереження, про що вказує в апеляційній скарзі захисник, на думку колегії суддів, за встановлених у суді обставин, не впливає на доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченої.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_6 на захист у зв'язку з недопитом в якості свідка касира, то судом першої інстанції з метою дотримання права на захист обвинуваченої і недопущення істотних порушень норм кримінального процесуального закону було відновлено судовий розгляд для виклику свідка, для чого надавалось судове доручення щодо його встановлення, втім вказане доручення органами досудового розслідування виконано не було.
Відповідно до ч.2 ст. 22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судом першої інстанції під час судового розгляду зберігалась об'єктивність та неупередженість, створювались необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, та суд вичерпав процесуальні можливості для сприяння учасникам у реалізації їх прав.
Щодо зазначеного доводу апеляційної скарги, то колегія суддів вважає, що оскільки клопотання про виклик касира в судове засідання не стосується обставин вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням того, що ОСОБА_6 була затримана охоронцем поза межами касової зони, а її показання про те, що вона домовилась з касиром про оплату решти товару на іншій касі, спростовуються показаннями вказаних вище свідків та її власними показаннями, зміненими в подальшому, порушення права на захист обвинуваченої, про який йдеться в апеляційній скарзі захисника, не вбачається.
Покарання ОСОБА_6 призначено судом першої інстанції у відповідності до ст. 65 КК України, і є правильним.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому він має бети залишений без змін, а апеляційна скарга щодо його скасування без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ ______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4