79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" червня 2016 р. Справа № 914/4044/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Марка Р.І.
суддів Мирутенко О.Л.
Кравчук Н.М.
при секретарі судового засідання Бішко М.І.
з участю представників:
від позивача: Безушко О.І.
від відповідача: ОСОБА_3
розглянув апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, №1750 від 01.04.2016р.
на рішення господарського суду Львівської області від 21.03.2016р.
у справі № 914/4044/15
за позовом: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Львів
про звільнення земельної ділянки площею 0,17 га по вул. Миколайчука, 10-12 у м. Львові,
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.2016 року в позові Квартирно - експлуатаційного відділу м.Львова до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звільнення земельної ділянки площею 0,17 га по вул. Миколайчука, 10-12 у м. Львові відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 21.03.2016 року у справі № 914/4044/15 позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1750 від 01.04.2016р, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2013 року у справі №914/4044/15 скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позов повністю.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що ФОП ОСОБА_3 продовжує безпідставно використовувати земельну ділянку для організації автостоянки. Скаржник також стверджує, що докази, які вимагає суд, знаходяться в матеріалах прокурорської перевірки, долучених до справи Господарського суду Львівської області № 914/4108/14 таким чином оригінали документів, що підтверджують зв'язок відповідача із оспорюваною земельною ділянкою в позивача відсутні та не можуть бути долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року у складі колегії: головуючого судді Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.04.2016 року.
20.04.2016 року Львівському апеляційному господарському суду від відповідача поступив письмовий відзив на апеляційну скаргу б/н та б/д, яким просить залишити рішення місцевого господарського суду від 21.03.2016р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні ухвалою від 26.04.2016р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався до 07.06.2016р..
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого-судді Гнатюк Г.М. 06.06.2016р. проведено повторний автоматичний розподіл справ КП Документообіг господарських судів та справу за № 914/4044/15 розподілено до розгляду судді доповідачу Марко Р.І., у складі колегії суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.
В судове засідання 07.06.2016 року прибули представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційні скарзі, висловив свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.
Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області в червні 2013р. було проведено позапланову перевірку за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки у м. Львові по вул. Миколайчука, 10-12 для обслуговування автостоянки "Жигулі". В ході проведення перевірки встановлено, що АГК "Жигулі" самовільно зайняло земельну ділянку площею 0,17 га. у м. Львові на вул. Миколайчука, 10-12 та використовує вказану земельну ділянку для влаштування та обслуговування автостоянки.
За результатами проведення перевірки складено Акт обстеження земельної ділянки від 27.06.2013р. №101, внесено припис №668 від 27.06.2013р. щодо усунення порушень вимог земельного законодавства та складено протокол від 27.06.2013р. №000503 за ознаками самовільного зайняття земельної ділянки, а також винесено постанову про накладення на голову правління АГК "Жигулі" ОСОБА_3 адміністративного стягнення від 08.07.2013р. №75/2 та проведено розрахунок шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 53641,42 грн.
При повторній перевірці встановлено, що голова АГК "Жигулі" не виконав припису №668 від 27.06.2013р. щодо усунення порушень вимог земельного законодавства. Держсільгоспінспекцією видано повторний припис від 22.08.2013р. №1092 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.08.2013р. №000704 за невиконання припису №668 від 27.06.2013р. та винесено постанову про накладення на голову правління АГК "Жигулі" ОСОБА_3 адміністративного стягнення від 02.09.2013р № 14-ММ
Разом з тим, з листа-відповіді Держсільгоспінспекції №6206/3-10-8 від 11.11.2014р. вбачається, що інспекція з виїздом на місце здійснила огляд земельної ділянки у м. Львові на вул. Миколайчука, 10-12 та встановила, що АГК "Жигулі" надалі використовує вказану земельну ділянку для обслуговування стоянки автомобілів.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2015р.у справі № 914/4108/14 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ФОП ОСОБА_3, за участю КЕВ міста Львова про звільнення земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу усіх встановлених на ній об'єктів й повернення у володіння Львівської міської ради.
В ході розгляду справи №914/4108/14, судом встановлено наступне.
Зокрема, з матеріалів інвентаризації земель Міністерства оборони України Військове містечко №48 від 1993р., Довідок КЕВ м. Львова №111 від 12.01.2015р., №2727 від 17.07.2013р. та №5335 від 14.10.2014р. вбачається, що земельна ділянка площею 0,17 га. по вул.. Миколайчука, 10-12 в м. Львові відноситься до земель оборони та обліковується за військовим містечком №48. Вказане військове майно перебуває на балансі КЕВ м. Львова, але не включене в проект Додаткового переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду. Також окремим дорученням Генерального штабу Збройних Сил України від 10.07.2014р. визначено призупинити погодження переліків на передачу в оренду нерухомого військового майна до закінчення проведення антитерористичної операції. На даний час військове майно перебуває на балансі КЕВ м. Львова, зокрема, житлові будинки обслуговуються БУ-4 КЕВ м. Львова.
Вищенаведеним рішенням встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що земельну ділянку площею 0,17 га. по вул..Миколайчука, 10-12 в м. Львові безпідставно займає ФОП ОСОБА_3, оскільки у всіх наявних в матеріалах справи актах, які підтверджують факт зайняття цієї земельної ділянки, відзначається про зайняття її автогаражним кооперативом "Жигулі", а не ФОП ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 19.01.2016 р. зобов'язав позивача надати суду наступну документацію:
- докази реєстрації Автогаражного кооперативу «Жигулі» в порядку передбаченому ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»,
- витяг державного реєстратора про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день звернення до суду,
- докази використання відповідачем земельної ділянки площею 0,17 га по вул..Миколайчука, 10-12 в м. Львові,
- перелік та кількість встановлених на земельній ділянці пл.. 0,17 га по вул..Миколайчука, 10-12 в м. Львові об'єктів та докази їх використання відповідачем при здійсненні підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18, у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК України. (п.п. 2.4.).
Однак, як встановлено матеріалами справи, позивач вищенаведені документи суду ненадав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
В розумінні ст.1 ГПК України підприємства, установи та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Докази, які містяться в матеріалах справи не підтверджують зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_3. Крім того, судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, не вів підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці площею 0,17 га. по вул. Миколайчука, 10-12 в м. Львові, договору оренди на земельну ділянку немає, статут автомобільного кооперативу "Жигулі" відсутній, доказів державної реєстрації автомобільного кооперативу "Жигулі" немає.
При цьому, як зазначено вище, акти перевірки складені Держсільгоспінспекцією, на які, як на доказ посилається позивач стосуються іншої особи - АГК "Жигулі", а тому не можуть вважатися належними доказами.
Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції неналежним чином досліджені обставини у справі, суд не вважає обґрунтованими, оскільки позивачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає відмову в задоволенні позову повністю правомірною, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні місцевого господарського суду у даній справі.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.03.2016 року в справі за номером 914/4044/15 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, №1750 від 01.04.2016р.залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови виготовлений 09.06.2016р.
Головуючий-суддя Марко Р.І.
Суддя Мирутенко О.Л.
Суддя Кравчук Н.М.