04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" червня 2016 р. Справа№ 910/10166/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Коршун Н.М.
Буравльова С.І.
при секретарі: Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Блищук В.Т. - дов. № 10-73/3561 від 22.03.2016 року
Нижник О.М. - дов. № 10-73/4252 від 05.04.2016 року
від відповідача Демчук О.В..- дов. № 14/94 від 18.04.2014 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»
на рішення господарського суду міста Києва
від 14.01.2016 року (суддя Полякова К.В.)
у справі № 910/10166/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»
(далі - ПАТ «Полтаваобленерго»)
до Публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
(далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»)
про визнання векселів такими, що не підлягають виконанню
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 910/10166/15 у задоволенні позову ПАТ «Полтаваобленерго» до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання недійсними зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» сплатити за простими векселями №№76331401020323-76331401020332 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015, а вказаний вексель таким, що не підлягає виконанню та про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи від 05.03.2015, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. на простих векселях №№76331401020323-76331401020332 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., векселедавцем за якими є ВАТ «Полтаваобленерго», правонаступником якого є позивач (із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.05.2015 року) - відмовлено.
Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, на думку апелянта, місцевий суд дійшов хибних висновків щодо того, що вчинені виконавчі написи підлягають виконання, оскільки, як було встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи, підписи голови правління та головного бухгалтера, які мали бути підписантами на час видачі спірних векселів, підроблено, відтак не мають сили векселя на підставі ст. 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а позивач не має зобов'язань перед відповідачем зі сплати грошових коштів за спірними векселями. Не погоджується й апелянт з висновками місцевого суду щодо посилань на те, що втрата печатки позивачем не підтверджена, як і з приводу обізнаності позивача про грошове зобов'язання за спірними векселями тощо.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/10166/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.03.2016 року.
01.03.2016 року в зв'язку з участю судді Алданової С.О. у семінарі та перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, проведено повторну автоматичну зміну складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Зубець Л.П., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
В судовому засіданні 01.03.2016 року по справі оголошено перерву до 05.04.2016 року в зв'язку зі зміною складу суду.
05.04.2016 року по справі оголошено перерву до 26.04.2016 року в зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
26.04.2016 року через перебування судді Зубець Л.П. у відпустці, проведено повторну автоматичну зміну складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Коршун Н.М., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду.
В судовому засіданні 26.04.2016 року по справі оголошено перерву на 07.06.2016 року в зв'язку з заміною судді Зубець Л.П. суддею Коршун Н.М. і необхідністю ознайомлення останньої з матеріалами справи.
В судове засідання 07.06.2016 року з'явились представники сторін, представники апелянта (позивача) в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених у скарзі підстав, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ПАТ «Полтаваобленерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсними зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» сплатити за простими векселями №№76331401020323-76331401020332 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. суму грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн. у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015 року, а згаданий вексель таким, що не підлягає виконанню та про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчі написи від 05.03.2015 року, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. на простих векселях №№76331401020323-76331401020332 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., векселедавцем за якими є ВАТ «Полтаваобленерго», правонаступником якого є позивач (із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 20.05.2015 року).
Позовні вимоги мотивовано тим, що у позивача відсутні зобов'язання по сплаті грошових коштів за спірними векселями, оскільки такі не містять реквізиту «підпис векселедавця»,адже голова правління ОСОБА_6 та головний бухгалтер ОСОБА_7 не підписували цих векселів.
В свою чергу обґрунтування позовних вимог про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів нотаріуса №№360-369 від 05.03.2015 року ПАТ «Полтаваобленерго» здійснено твердженням про неправомірність дій нотаріуса по вчиненню протесту векселів, які полягають у не перевірці нотаріусом факту пред'явлення оригінала векселя до сплати боржникові.
Дослідивши наявні у справі письмові докази суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.
Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на те, що зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» по сплаті грошових коштів за спірними векселями, а саме №76331401020323, №76331401020324, №76331401020325, №76331401020326, №76331401020327, №76331401020328, №76331401020329, №76331401020330, №76331401020331, №76331401020332 є безспірними та підтверджуються наявністю самих векселів, а тому вимоги позивача про визнання недійсними зобов'язань сплатити за простими векселями суму грошових коштів на користь НАК «Нафтогаз України» є безпідставними та необґрунтованими.
Крім цього, перевіривши спірні виконавчі написи на предмет відповідності визначеному законом порядку для їх вчинення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці виконавчі написи нотаріуса були здійснені на підставі, в межах повноважень та у порядку, передбаченими діючим законодавством.
За наведених обставин, викладені в позовній заяві доводи суд вважав непереконливими, а наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини такими, що не підтверджують позовних вимог, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Судом першої інстанції у даному випадку не застосовувалась позовна давність в зв'язку з відмовою в позові за необґрунтованістю заявлених вимог.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, як підставними та обґрунтованими.
Так, 04.05.2000 року ВАТ «Полтаваобленерго», правонаступником якого є позивач, емітовано прості векселі, строком оплати за пред'явленням, але не раніше 01.01.2015 року Українському кредитному банку, а саме №76331401020323, №76331401020324, №76331401020325, №76331401020326, №76331401020327, №76331401020328, №76331401020329, №76331401020330, №76331401020331, №76331401020332, кожен з яких номінальною вартістю 1 000 000,00 грн. (надалі - спірні векселі).
26.02.2015 року Державний нотаріус Другої Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. опротестував прості векселі на вимогу ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а саме №76331401020323 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020324 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020325 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020326 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020327 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020328 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020329 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020330 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020331 на суму 1 мільйон гривень; №76331401020332 на суму 1 мільйон гривень, векселедавцем за якими є позивач.
27.02.2015 року на адресу позивача надійшов лист ПАТ «НАК «Нафтогаз України» №26-1262/1.2-15 від 20.02.2015 р. з пропозицією оплатити вищезгадані векселі строком до 12:00 24.02.2015 року, а також попереджено, що у разі несплати векселів, у відповідності до чинного законодавства по векселях буде вчинено протест у неплатежі.
05.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 11 переліку документів, по яких стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинено виконавчі написи №360-369 на простих векселях, а саме №76331401020323, №76331401020324, №76331401020325, №76331401020326, №76331401020327, №76331401020328, №76331401020329, №76331401020330, №76331401020331, №76331401020332, кожен з яких номінальною вартістю 1 000 000,00 грн.
05.05.2015 Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрито виконавчі провадження за вищевказаними виконавчими написами нотаріуса №№360-369 від 05.03.2015 року.
Як підставноо зазначено місцевим судом, на час видачі спірних векселів правовідносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулювалися Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також законами України від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».
Згідно зі ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року (дата приєднання Україною 06.07.1999, дата набуття чинності для України 06.01.2000), простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Форма будь-якого зобов'язання, яке виникає із переказного або простого векселя, підпорядковується законам місця підписання зобов'язання (ч. 1 ст. 3 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (дата приєднання Україною 06.07.1999, дата набуття чинності для України 06.01.2000).
За приписами ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом (ч. 2 ст. 195 ЦК України).
Так,на підставі ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), відповідно до цього Закону в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.
Враховуючи тип підприємства позивача, відповідно до цьогоо Закону до цінних паперів, які могли бути емітовані та видані позивачем відносяться лише: акції; облігації підприємств; векселі.
За змістом ч. 1 ст. 21 Закону вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю), тоді як акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (п. 1 ст. 4 Закону). Облігацією є цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (ст. 10 Закону).
Відповідно до ст.ст. 4, 6-7, 10, 11 Закону, облігації та акції випускаються підприємством, в тому числі шляхом емісії, які таким чином засвідчують відповідно внесення грошових коштів у підприємства (облігація) та дольову участь відповідного акціонера у статутному фонді акціонерного товариства (акція), тоді як вексель випускається підприємством шляхом його видачі - складення на підприємстві, як документа певної форми з обов'язковими реквізитами та сумою грошового (боргового) зобов'язання векселедавця.
Вексель на підставі п. 1 розділу 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №528 від 10.09.1992 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.10.1996 за № 572/1597, підписується керівником та головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.
Приписами ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.
Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить:
1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
3) зазначення строку платежу;
4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;
6) зазначення дати і місця складання простого векселя;
7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
За відсутності зазначених реквізитів підпису юридичної або фізичної особи останній теж слід вважати відсутнім, а сам вексель - таким, що виданий з дефектом форми і не має вексельної сили (ст. 2 Уніфікованого закону).
За висновком судової почеркознавчої експертизи у даній справі № 155583/15592/15-92 від 18.11.2015, судом встановлено, що підписи від імені голови правління та головного бухгалтера в оригіналах простих векселів №76331401020323, №76331401020324, №76331401020325, №76331401020326, №76331401020327, №76331401020328, №76331401020329, №76331401020330, №76331401020331, №76331401020332 від 04.05.2000 виконані рукописним способом без застосування попередньої технічної підготовки чи технічних засобів не ОСОБА_6 та не ОСОБА_7, а іншою особою.
Крім цього, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», при вирішення питання про наявність вексельних зобов'язань судам слід звертати увагу на додержання вимог вексельного законодавства щодо підписів зобов'язаних за векселем осіб.
Пунктом 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 року, при розгляді справ такої категорії судам слід враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.
З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства та письмові докази по справі, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем (апелянтом) не надано суду належних та допустимих доказів щодо втрати печатки на момент видачі векселів, а документи щодо знищення печатки товариства в 2011 році не є підтвердженням відсутності печатки у позивача в 2000 році.
Згідно фінансового звіту за 2014 рік, який міститься в матеріалах справи, позивачем видано векселів на загальну суму 10 000 000,00 грн., що свідчить про обізнаність ПАТ «Полтаваобленерго» про наявність у нього вексельних зобов'язань та може свідчити про відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦК України.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що векселі, за якими вчинено спірні виконавчі написи, підлягають виконанню, відтак позовні вимоги в частині визнання векселів такими, що не підлягають виконанню, задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, апеляційних господарський суд вважає, що за приписами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на час вчинення спірних написів) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 282/20595 від 22.02.2012 р., для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Для одержання виконавчого напису за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку, подаються: а) оригінал опротестованого векселя; б) акт про протест векселя (п. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.).
Нотаріус на підставі ст.88 Закону України «Про нотаріат», вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Для вчинення спірних написів відповідач надав нотаріусу оригінали опротестованих векселів, акти про протест векселя, ці документи містили усі реквізити, передбачені законом, та були підписані уповноваженими на те особами.
Наведені обставини досліджено Київським районним судом міста Полтави в рішенні №552/1276/15-ц від 21.07.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06.10.2015 року, а тому в силу статті 35 ГПК України вони не підлягають доказуванню повторно.
Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вищезгадані виконавчі написи нотаріуса були здійснені на підставі, в межах повноважень та у порядку, передбаченими діючим законодавством, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому в їх задоволенні законно відмовлено.
Згадана позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року у справі № 910/7644/15-г.
Крім цього, висновки суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню строки позовної давності, адже підставою для відмови у задоволенні позовних вимог була їх безпідставність та необгрунтованість, відповідає матеріалам справи та приписам закону.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 року у справі № 910/10166/15 - без змін.
Матеріали справи № 910/10166/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Н.М. Коршун
С.І. Буравльов