"06" червня 2016 р. Справа № 926/545/16
За позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Нірвана ЛТД» м. Чернівці
про стягнення 3710,14 грн.
Суддя Бутирський А.А.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_2 - головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність від 19.05.2015 р.)
Від відповідача - ОСОБА_3 - представник (довіреність від 01.02.2016 р.)
У судовому засіданні приймали участь
СУТЬ СПОРУ: регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Нірвана ЛТД» м. Чернівці про стягнення 3710,14 грн. коштів за використання державного майна.
Ухвалою від 07.04.2016 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 25.04.2016 р.
Ухвалою від 25.04.2016 р. розгляд справи перенесено на 23.05.2016 р., а ухвалою від 23.05.2016 р. вирішення спору відкладено на 06.06.2016 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору оренди від 15.08.2013 р. майно надано відповідачеві у користування з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Однак відповідач, вказує позивач, здійснював продаж розливного пива, а цей вид діяльності передбачає нарахування орендної плати у розмірі 15 % від оціночної вартості орендованих приміщень. На підставі викладеного, позивач здійснив донарахування відповідачеві орендної плати, виходячи з орендної плати у розмірі 15 % від оціночної вартості орендованих приміщень за період з 21.11.2013 р. по 17.01.2014 р.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що продаж пива ним не здійснювався.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд
15.08.2013 р. між сторонами укладено договір оренди № 429 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення будівлі учбового корпусу № 2 (літ. А), загальною площею 129,7 кв.м., вартістю 524422,00 грн.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ за базовий (червень 2013 р.) місяць розрахунку 2622,11 грн. Орендна плата за перший місяць оренди серпень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень, серпень місяці. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.5 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні (50% до 50%) не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 5.1 Договору орендар зобов'язаний використовувати майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Згідно п. 10.8 Договору та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
П. 10.7 Договору передбачає, що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар користується майном не відповідно до умов договору.
Актом обстеження приміщення від 21.11.2013 р., підписаного завідуючим сектором контрольно-ревізійної роботи та аудиту, головним спеціалістом сектором контрольно-ревізійної роботи та аудиту і представником балансоутримувача, встановлено, що у приміщеннях, які передано відповідачеві, здійснюється продаж розливного пива.
Відповідач відмовився підписати акт обстеження.
02.12.2013 р. позивач звернувся з листом до відповідача з вимогою припинити торгівлю підакцизним товаром (пивом).
Відповідач листом від 17.01.2014 р. повідомив позивача, що торгівля пивом припинена.
За таких обставин справи у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору в силу ст. 11 Цивільного кодексу України. Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.
Оскільки приміщення, передане відповідачу в оренду, є державною власністю, розрахунок орендної плати здійснювався відповідно до “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу”, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786. Додаток № 2 до цієї методики визначає, що за розміщення кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи, встановлюється орендна ставка у 8 % від вартості орендованого майна (п. 17), що застосовано у Договорі, а за розміщення кафе, барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, застосовується ставка у 15 % від вартості орендованого майна (п. 11), на чому наполягає позивач.
Згідно з п. 3.6 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або договором.
Ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що зміна орендної плати можлива за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта, а також в інших випадках, встановлених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені упевненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторонам одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до вимог ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжитті кредитором щодо їх одержання.
Отже для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, в тому числі, у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.
Позивач наявність збитків у вигляді упущеної вигоди не підтвердив, а також не вказав, які заходи ним вживались щодо отримання неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Доводи позивача фактично зводяться до односторонньої зміни розміру орендної плати у певний проміжок дії Договору (у період з 21.11.2013 р. по 17.01.2014 р.), що суперечить положенням ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що нецільове використання об'єкту оренди є лише підставою для дострокового розірвання Договору на вимогу позивача.
Судові витрати віднести на позивача.
Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено 10.06.2016 р.
Суддя ОСОБА_4