бульвар Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, тел. (0472) 31-21-49, факс (0472) 37-70-73
E-mail: inbox@ck.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03500051
"10" травня 2016 р. Справа № 925/1070/15
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Петрик І.О., за участі представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради до публічного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” про визнання договору укладеним без врахування протоколу розбіжностей,
Позивач - комунальне підприємство теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” (далі - відповідач), у якому просив визнати договір № 54-Т від 06.04.2015 року про постачання теплової енергії в гарячій воді укладеним без врахування протоколу розбіжностей від 29.05.2015 року та відшкодувати понесені судові витрати.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.09.2015, яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. позов було задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України судові рішення скасовано а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення у даній справі. Суд касаційної інстанції вказав наступне.
Суди повинні були дослідити відповідність умов та пунктів, запропонованих відповідачем в іншій редакції договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 54-Т від 06.04.2015, ніж тій редакції, що була направлена позивачем відповідачу листом від 18.05.2015 (що не врегульовано сторонами під час укладання вказаного договору, оскільки на пропозицію позивача укласти спірний договір, відповідач підписав його з урахуванням протоколу розбіжностей від 29.05.2015), на відповідність встановленим чинним законодавством України правилам, що регулюють порядок укладання і виконання договорів на відпуск та користування тепловою енергією, чого не зробили. Не надано ніякої оцінки як місцевим господарським судом запереченням відповідача, викладеним у відзиві на позов, так і апеляційним господарським судом доводам апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" . Також у відзиві на позов та в апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Черкаське хімволокно" звертало увагу місцевого та апеляційного господарського суду на те, що у позовній заяві позивачем взагалі не наведено доводи щодо відхилення ним викладених відповідачем у пунктах 3, 6, 8 протоколу розбіжностей від 9.05.2015 спірних умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді N° 54-Т від 06.04.2015 в редакції відповідача.
В ході нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав.
Позовні вимоги позивачем мотивовані тим, що з метою укладення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді позивач направив на адресу відповідача підписаний з боку позивача договір від 06.04.2015 № 54-Т, текст якого раніше був погоджений сторонами. Однак на адресу позивача 05.06.2015 року надійшов підписаний з боку відповідача договір разом із протоколом розбіжностей від 29.05.2015 року. Умови договору, викладені відповідачем у протоколі розбіжностей від 29.05.2015 року, не можуть бути прийняті позивачем, оскільки суперечать вимогам Законів України та завдають збитків позивачу. Як на правову підставу позову . позивач послався на ст.. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.. 1 ЗУ «Про теплопостачання».
У письмовому пояснені на адресу суду представник позивача пояснив, що на час укладання спірного договору Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та теплопостачання (далі НКРЕКП) не було затверджено нормативні витрати теплової енергії в розподільчих мережах. Тому такі нормативи були затверджені Черкаською облдержадміністрацією та запропоновані відповідачу у спірному договорі.
Відповідач в особі свого представника підтримав заперечення на позов , викладені у письмовий відзив на позовну заяву від 21.07.2015 року за вх. № 17482 , у якому заперечував проти позову з мотивів його необґрунтованості. Зокрема, відповідач зазначив, що позивач помилково просить застосувати до спірних правовідносин Закон України “Про житлово-комунальні господарства”, оскільки цей закон не регулює правовідносини з постачання теплової енергії, такі правовідносини врегульовані спеціальним законом - Законом України “Про теплопостачання”. Пункт 4.3 договору не відповідає вимогам Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, оскільки фактична кількість поставленої теплової енергії визначається саме за правилами обліку (лічильниками), при цьому, законодавством не передбачено зменшення обсягу визначеної приладами обліку теплової енергії. Пункти 6.3.2 та п. 7.3.3 договору в редакції позивача є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до ЗУ “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”, тарифи на транспортування теплової енергії затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання комунальних послуг. Крім того в обґрунтування своїх вимог позивач не наводить доводів, обставин та доказів щодо відхилення пунктів 3, 6, 8 протоколу розбіжностей до договору №54-Т від 06.04.2015 в редакції відповідача.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, що містяться в постанові від 01.02.2016 р., суд встановив наступне.
03.04.2015 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 365 комунальному підприємству теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради було надано дозвіл на укладення договору з публічним акціонерним товариством “Черкаське хімволокно” на закупівлю додаткового об'єму теплової енергії в гарячій воді, загальна вартість якого перевищує 10 % Статутного капіталу, а саме - 69271609,03 грн.
На виконання вказаного рішення позивачем 15.05.2015 року за вихідним № 11/1030 було направлено на адресу відповідача підписаний КПТМ “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради проект договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т, який отриманий відповідачем 18.05.2015 року.
Листом № 26/6009 від 05.06.2015 відповідачем на адресу позивача було направлено підписаний та скріплений печаткою відповідача договір № 54-Т від 06.04.2015 року про постачання теплової енергії в гарячій воді разом із протоколом розбіжностей від 29.05.2015 року.
Із проекту договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 № 54-Т, запропонованого позивачем, і протоколу розбіжностей, поданого на проект договору відповідачем вбачається, що:
1, 2. сторонами договору позивач у проекті договору визначив відповідача - публічне акціонерне товариство “Черкаське хімволокно” як теплогенеруючу організацію з однієї сторони, і комунальне підприємство теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської, як теплопостачальну організацію з другої сторони. Відповідачем запропоновано у преамбулі договору і по тексту договору в усіх випадках та відмінках, змінити назву сторін таким чином: публічне акціонерне товариство “Черкаське хімволокно” визначити теплопостачальною, а не теплогенеруючою організацією, комунальне підприємство теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської визначити споживачем;
3. пунктом 1.3. проекту договору позивачем запропоновано визначити ціну 1 Гкал теплової енергії згідно з тарифами, встановленими теплогенеруючій організації Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, на момент укладення договору складає: 1 група 361,15 грн. з ПДВ; 2 група 609,37 грн. з ПДВ; 3 група 609,37 грн. з ПДВ. Відповідачем запропоновано ціну 1 Гкал теплової енергії визначити згідно з тарифами, встановленими теплопостачальній організації Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України;
4. у п. 4.3. проекту договору позивачем запропоновано визначити фактичну кількість теплової енергії, яка була отримана теплопостачальною організацією, як різницю між фактичною кількістю теплової енергії, яка була отримана згідно лічильників (або розрахунковим способом - при виході лічильників із ладу) та нормативними витратами теплової енергії в розподільчих мережах теплопостачальної організації. Відповідачем запропоновано фактичну кількість теплової енергії, яка була отримана теплопостачальною організацією, визначити як різницю між показниками лічильників, встановлених в теплових камерах та центральному тепловому пункті, зазначених у п. 2.2.2. договору та нормативними втратами теплової енергії в розподільчих мережах споживача, затвердженими облдержадміністрацією (або розрахунковим способом - при виході лічильників із ладу);
5 (6). відповідачем запропоновано доповнити договір підпунктом 6.1.14. пункту 6.1. розділу VІ, за умовами якого споживач зобов'язаний до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати теплопостачальній організації розрахунок фактично отриманої теплової енергії по групах споживачів, який здійснюється останнім на підставі п. 4.3. договору;
6 (7). відповідачем запропоновано виключити із проекту договору підпункт 6.3.2. пункту 6.3. розділу VІ, за умовами якого позивач пропонував зобов'язати відповідача, як теплогенеруючу організацію, відшкодовувати теплопостачальній організації витрати на транспортування покупної теплової енергії мережами теплопостачальної організації в розмірі, встановленому розрахунковим шляхом (згідно калькуляції, затвердженої теплопостачальною організацією) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим;
7 (8). у підпункт 7.2.1. пункту 7.2. розділу VІІ проекту договору позивачем запропоновано відповідальність відповідача, як теплогенеруючої організації, за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію теплопостачальній організації у виді штрафу у розмірі 25% від надмірно нарахованої суми. Відповідачем запропоновано цей вид відповідальності на своїх умовах;
9. відповідачем запропоновано виключити із проекту договору підпункт 7.3.3. пункту 7.3. розділу VІІ проекту договору щодо відповідальності відповідача, як теплогенеруючої організації, у виді пені за порушення терміну оплати відшкодування витрат на транспортування покупної теплової енергії мережами позивача.
Інші умови договору були прийняті відповідачем у запропонованій позивачем редакції.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання укладеним договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 06.04.2015 року № 54-Т на умовах, запропонованих позивачем, без врахування протоколу розбіжностей.
За своєю правовою природою спірний договір містить елементи двох різних договорів, а саме договору купівлі-продажу та договору транспортування теплової енергії. Таким чином правовій оцінці підлягають істотні умови обох договорів.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочин визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України.
Із рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 03.04.2015 року № 365 слідує, що виконавчий комітет Черкаської міської ради за зверненням комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради надав останньому дозвіл на укладення договору з публічним акціонерним товариством “Черкаське хімволокно” на закупівлю додаткового об'єму теплової енергії в гарячій воді, загальна вартість якого перевищує 10 % Статутного капіталу, а саме - 69271609,03 грн. згідно з встановленими тарифами.
Відповідно до Статуту комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради, головною метою діяльності підприємства є виробництво, реалізація та постачання теплової і електричної енергії за нерегульованим тарифом, яка призначена для купівлі-продажу споживачам.
Розділом І проекту договору від 06.04.2015 року № 54-Т визначено предмет цього договору, за змістом якого визначено зобов'язання відповідача, як виробника теплової енергії, поставити позивачу, а - позивача прийняти і оплатити товар - теплову енергію в гарячій воді з метою наступного постачання цієї теплової енергії споживачам за групами: 1 група - населення; 2 група - бюджетні організації та установи; 3 група - інші. В розділі “Предмет договору” позивачем запропоновано також умови договору щодо кількості товару, ціни товару та тарифів, на підставі яких формується ціна товару. При цьому, ціна товару відповідає дозволеній позивачу рішенням його засновника.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Порядок укладення договору встановлений статтями 638-649 ЦК України, статтями 179-184 ГК України. Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в залежній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними мовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Даний договір, який регулює складний об'єм взаємовідносин між підприємствами, є публічним договором. Відповідно до ч. 5 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладанні і виконанні публічного договору. Згідно статті З Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим законом та іншими нормативно-правовими актами.
Параграфом 3 глави 30 ГК України визначені особливості правового регулювання договору енергопостачання, як окремого виду господарсько-торговельної діяльності. Зокрема, частинами 1, 3, 5 ст. 275 ГК встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах; енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Преамбулою Закону України «Про теплопостачання» визначено, що предметом регулювання цим законом є відносини пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
В той же час предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами (ч. 1 ст. З Закону). При цьому, статтею 1 названого закону визначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить посилань на теплову енергію (як товар) або послуги з постачання теплової енергії.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено:
тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 ГкалУ,
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй І власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
теплотрапспортуюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії;
транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж па підставі договору;
теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; З огляду на терміни, визначені Законом України «Про теплопостачання», який і регулює спірні правовідносини, саме Відповідач по відношенню до Позивача є теплопостачальною організацією, оскільки виробляє теплову енергію, транспортує її власними розподільчими мережами до Позивача , а Позивач з поставленої йому Відповідачем як товар (теплової енергії) виробляє власні послуги (житлово-комунальні послуги) з централізованого опалення та гарячого водопостачання для власних споживачів, які вже на виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за окремими договорами надає цим споживачам. Тому, у спірних правовідносинах, враховуючи предмет спірного договору, відповідач є Теплопостачальною організацією оскільки поєднує в собі: теплогенеруючу організацію (виробляє теплову енергію як товар), теплотранспортуючу організацію (транспортує вироблену теплову енергію власними магістральними тепловими мережами від теплогенеруючої станції до теплових пунктів Позивача), теплопостачальну організацію (постачає вироблену та протранспортовану теплову енергію Позивачу, споживаючи яку останній виробляє комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання).
Відповідно до приписів ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та ч. 2 та 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» ціна па послугу з транспортування теплової енергії є регульованою, тариф на цю послугу підлягає затвердженню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. В той же час за умовами договору, в редакції позивача (підпункт 6.3.2. пункту 6.3. розділу VІ договору ) позивач сам визначає вартість послуг з транспортування теплової енергії.
Згідно абз. 5 п. 5 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №11987., теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
Ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та ч. 2 та 3 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на
транспортування теплової енергії затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання комунальних послуг.
Однак пунктом 6.3.2 Договору, в редакції запропонованій позивачем, передбачено обов'язок Відповідача відшкодувати Позивачу витрати останнього на транспортування мережами Позивача придбаної у Відповідача теплової енергії для потреб споживачів Позивача, в розмірі встановленому Позивачем розрахунковим шляхом а відшкодування Позивачу вартості витрат на транспортування придбаної у Відповідача теплової енергії має проводитися Відповідачем до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.
Ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що прилад комерційного обліку теплової енергії це засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії;
Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 визначено:
- вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання (п. З Правил);
- межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла (п. З Правил);
- споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії (п. 19 Правил);
- облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 20 Правил);
- розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку (п. 23 Правил користування тепловою енергією).
З огляду на наведені вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини, фактична кількість поставленої теплової енергії визначається саме за приладами обліку (лічильниками) і можливість зміни такого обліку не передбачена.
Запропонована позивачем редакція п. 4.З. спірного договору, передбачає визначення порядку обліку поставленої Відповідачем Позивачу теплової енергії шляхом різниці між фактичною кількістю отриманої енергії згідно лічильників та нормативної втрати теплової енергії в розподільчих мережах позивача.
З огляду на викладені обставини справи та з урахуванням наведених приписів законодавства суд вважає, що спірні пункти договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладення якого є предметом даного спору, відносяться до істотних умов цього договору. В редакції, запропонованій позивачем, ці пункти суперечать приписам названого вище законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Надіславши позивачу підписаний текст договору з протоколом розбіжностей, відповідач відмовився від спірних умов договору та водночас запропонував свою редакцію цих умов в розумінні ст.. 646 ЦК України. З такою пропозицією позивач не погодився та звернувся до суду із даним позовом.
Таким чином цей договір не є укладеним, тому у позові слід відмовити.
На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 10.06.2016 р.
Суддя К.І.Довгань