73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
09 червня 2016 р. Справа № 923/308/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний", м.Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", м.Нова Каховка Херсонської області
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно.
Описова частина рішення.
Про обставини справи зазначено в ухвалах суду від 12.04.2016р., 26.05.2016р., якими розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.01.2008р., яким забезпечено зобов'язання відповідача - позичальника за кредитним договором № 332/2 від 11.01.2008р.
Позивач просить звернути стягнення на нежитлову будівлю, механічно-заготівельний цех, розташовані за адресою: Херсонська область, м.Нова Каховка, вул. Горького, 9-ж, (механічно-заготівельний цех, Ж, 18633,4 м2; підвал, під Ж, 1178,4 м2; гараж, Ж3, 23,6 м2; господарсько-побутова будівля, Ж1, 7545,9 м2; підвал, під Ж1, 1848,9 м2; тамбур, ж1; перехід, Ж2; склад газових балонів, Ю, 100, 3 м2; склад Ю3, 72,0 м2; станція пожежегасіння, Я, 49,4 м2; навіси, Ш1, Ш2; склад, Ш, 181,1 м2; сарай, Ш3; склад Щ, 8,0 м2; склад Щ1, 8,0 м2; склад Щ2, 8,0 м2; склад Щ3, 8,0 м2; склад Щ4, 8,0 м2; склад Щ5, 8,0 м2; склад Щ6, 8,0 м2; склад Щ7, 8,0 м2; огорожа, 1,2; вимощення, І), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Південенерго" (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул. Паризької комуни, 6; п/р 26004000030507 в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Південний"; код ЄДРПОУ 24951326; МФО 328209) на праві власності, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Південний" (65059, м.Одеса, вул.Краснова, 6/1; п/р № 2909202061500 в Акціонерному банку "Південний", МФО 328209, код ЄДРПОУ 20953647) в рахунок часткового стягнення заборгованості ТОВ "Південенерго" 1009698грн. за кредитним договором № 332/2 від 11.01.2008р.
За описово-мотивувальною частиною позовної заяви стверджується про наявність заборгованості ТОВ "Південенерго" перед АБ "Південний" станом на 16.02.2016р. в сумі 16 454 488,72грн. неповернутого кредиту, 13 637 362,43грн. у якості відсотків за користування кредитними коштами, а також про нараховані позичальнику у зв'язку з порушенням строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором 6 864 434,83 грн. пені та 1 033 313,10грн. штрафу.
Заявою від 26.05.2016р., названою "уточнення до позовної заяви", позивач зазначив, що станом на 26.05.2016р. розмір боргу з повернення кредиту зменшився до 10 719 488,72грн., дані про розмір відсотків, санкцій за позовною заявою, про вартість предмета іпотеки за позовом залишились незміненими.
Тією ж заявою (а.с.29, 30 т.3) позивач зазначив, що вартістю предмета іпотеки в 1009698грн. буде частково погашено зобов'язання (на цю суму) позичальника за сумою основного кредиту (з повернення кредиту).
Відповідач зазначив про наявність такої ж суми боргу з повернення кредиту, яку визначив позивач уточненням вимог 26.05.2016р. - 10719488,72грн., а в судовому засіданні 09.06.2016р. відповідач письмово зазначив про те, що у справі ні відповідачу, ні суду не потрібно оцінювати розмір відсотків та штрафних санкцій у зв'язку з тим, що з уточненням вимог позивачем до предмету вимог віднесено погашення власне боргу з повернення кредиту заявленим зверненням стягнення на предмет іпотеки, та не віднесено погашення інших складових - процентів, санкцій, - які первісно зазначались у викладенні позовної заяви.
У судовому засіданні 09.06.2016р. представник відповідача визнала позовні вимоги, про що подала суду заяву, повідомила, що керівники сторін дійшли згоди щодо предмету та підстав вимог за позовною заявою з врахуванням її уточнення позивачем.
Визнання позову є правом відповідача за ст.22 ГПК України, з яким кореспондується повноваження суду за ч.5 ст.78 ГПК України задовольнити визнаний позов за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
У цій справі суд не знайшов підстав для задоволення визнаного позову, оскільки дійшов висновку про те, що визнання позову відповідачем суперечить законодавству.
11.01.2008р. ВАТ АБ "Південний", організаційно-правову форму якого зі зміною законодавства згодом змінено на ПАТ АБ "Південний" (позивач, банк, кредитодавець, іпотекодержатель), та ТОВ "Південенерго" (відповідач, позичальник, іпотекодавець) уклали кредитний договір № 332/2 щодо відкриття банком позичальнику кредитної лінії лімітом в розмірі 15 млн.грн. під 17% річних зі строком повернення 30.12.2010р. за графіком зниження ліміту кредитної лінії - додатком № 1 до договору за період з 11.01.2008р. по 30.12.2010р.
Сторони вносили зміни до цього кредитного договору за додатковими угодами, відповідними додатками до договору від 17.01.2008р., 04.04.2008р., 08.04.2008р., 16.04.2008р., 05.05.2008р., 17.06.2008р., 25.09.2008р, 31.10.2008р., 28.05.2009р., 29.05.2009р., 29.07.2009р., 31.07.2009р., 30.04.2010р., 30.09.2010р., 29.12.2010р., 30.12.2010р. (цією датою датовано дві додаткові угоди), 04.05.2011р., 27.12.2012р., 29.12.2011р., 31.08.2012р., 27.12.2012р., 25.02.2016р. (копії кредитного договору, додаткових угод, додатків - на а.с.16-53 т.1).
У додатку № 1 від 25.02.2016р. до кредитного договору його учасники узгодили графік ліміту кредитної лінії в остаточній редакції, зазначивши 26.02.2016р. датою повернення кредиту. Як слідує з додатку № 1 в редакції від 31.07.2009р. до кредитного договору максимальний узгоджений сторонами при внесенні змін до договору ліміт кредитної лінії становив 21 млн. грн.
Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторони змінювали додатковими угодами від 17.06.2008р., 25.09.2008р., 28.05.2009р., 30.12.2010р., 04.05.2011р., 29.12.2011р., 27.12.2012р., 25.02.2016р. В редакції за останньою названою додатковою угодою такі проценти визначені розміром в 14 одиниць, а в разі невиконання графіку зниження ліміту кредитної лінії - 24 одиниці.
За цією додатковою угодою сторони виклали і нову редакцію п.2.3 договору, за яким платежі від позичальника спрямовуються у такій послідовності: на погашення кредиту, відсотків, санкцій.
Як зазначено в описовій частині цього рішення кредитодавець та позичальник мають спільну точку зору на розмір боргу позичальника з повернення кредиту на час закінчення провадження у справі, а саме, це сума 10719488,72грн.
Надання банком позичальнику кредиту в цій сумі та її неповернення позичальником, окрім письмових пояснень сторін, підтверджується наданими банком витягами з карток обліку банком руху коштів на банківських рахунках (так звана виписка по рахунку), що на а.с.56-202 т.1, копіями заявок позичальника на отримання грошових коштів за кредитним договором з помітками про їх акцент банком, що на а.с.1-96 т.2.
За поштовими документами, з якими позовна заява надійшла до суду (а.с.149, 150 т.2), позов заявлено 23.03.2016р. Не сплативши по 26.02.2016р. 10719488,72грн. на повернення кредиту позичальник станом на час позову має борг перед кредитором у цій сумі.
Суд погодився з точкою зору відповідача про те, що судової оцінки не потребують твердження позивача за викладенням позовної заяви про наявність у відповідача боргу зі сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 13637362,43грн., та щодо нарахування позивачем відповідачу 6864434,83грн. пені, 1033313,10грн. штрафу, оскільки за позовом в редакції заяви від 26.05.2016р. (а.с.29,30 т.3) позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки задля часткового, в сумі 1009698грн., погашення боргу з повернення кредиту, що існує в сумі 10719488,72грн. Відтак, дані про проценти, санкції не підлягають дослідження за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення інших вимог, ніж ті проценти, санкції.
11.01.2008р. позичальник з кредитодавцем уклали договір іпотеки (копія на а.с.97-104 т.2), яким забезпечено виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором № 332/2 від 11.01.2008р.
Предметом іпотеки за цим договором зазначено нежитлову будівлю, механічно-заготівельний цех по вул. Горького, 9-Ж у м.Нова Каховка Херсонської області, який в цілому складається з таких будівель та споруд: механічно-заготівельного цеху, Ж, 18633,4 м2; підвалу, під Ж, 1178,4 м2; гаражу, Ж3, 23,6 м2; господарсько-побутової будівлі, Ж1, 7545,9 м2; підвалу, під Ж1, 1848,9 м2; тамбуру, ж1; переходу, Ж2; складу газових балонів, Ю, 100, 3 м2; склад Ю3, 72,0 м2; станції пожежегасіння, Я, 49,4 м2; навісу, Ш1, Ш2; складу, Ш, 181,1 м2; сараю, Ш3; складу Щ, 8,0 м2; складу Щ1, 8,0 м2; складу Щ2, 8,0 м2; складу Щ3, 8,0 м2; складу Щ4, 8,0 м2; складу Щ5, 8,0 м2; складу Щ6, 8,0 м2; складу Щ7, 8,0 м2; огорожі, 1,2; вимощення, І)
У п.1.9 договору іпотеки сторони зазначили, що за домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 34 597 310,27грн.
Зі змінами кредитного договору сторони вносили зміни і до договору іпотеки, зокрема, за договором від 17.06.2008р., 30.12.2010р., 17.05.2011р., 29.12.2011р. (копії договору зі змінами, витягів про реєстрацію іпотеки в Державному реєстрі іпотек на а.с.97-130 т.2).
Щодо твердження про право власності відповідача на предмет іпотеки до справи залучено копії свідоцтва про право власності від 30.05.2007р., витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.131-134 т.2). У п.1.5.4.договору іпотеки зазначено, що у разі, якщо протягом строку дії цього договору іпотекодавець стане власником земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки, ця земельна ділянка стає частиною предмету іпотеки з моменту одержання іпотекодавцем відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку. У цьому разі сторони укладають додаткову угоду (договір) до цього договору, якою вносять зміни до опису предмету іпотеки.
На запит суду відповідач повідомив про набуття права власності на земельну ділянку площею 4,1425 га по вул. Горького, 9-Ж у м.Нова Каховка, на якій розміщений механічно-заготівельний цех, за договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним ТОВ "Південенерго" з Новокаховською міською радою 05.05.2008р. За цим договором, копію якого залучено до справи, ТОВ "Південенерго" набуло земельну ділянку за 945 319грн.
Даних про внесення змін до договору іпотеки у контексті названого п.1.5.4 договору іпотеки у справі нема.
В обґрунтування твердження про теперішню вартість предмета іпотеки в 1009698грн. у відмінність від обумовленої договором в 34597310,27грн. позивач надав суду копію звіту про незалежну оцінку майна від 22.02.2016р., вчиненого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" з позначенням, що оцінювачем була ОСОБА_3 (копія звіту та документів про статус суб'єкта оціночної діяльності на а.с.33-52 т.3).
У відповідь на питання суду про причини зменшення вартості предмета іпотеки з 34597310,27грн., зазначених у договорі, до 1009698грн. (в 34,27раза) позивач зазначив письмовими поясненням наступне: "Щодо причин зменшення вартості предмета іпотеки, повідомляємо, що на підставі ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набути на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Крім того, у відповідності із п.4.1.1. договору іпотеки, вартість предмета іпотеки визначається на підставі незалежної експертної оцінки. На виконання зазначеного пункту договору іпотеки, 05.02.2016р. відповідним фахівцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингове бюро "Тріада" було визначено ринкову вартість нежитлової будівлі, механічно-заготівельного цеху, розташовані за адресою: Херсонська область, м.Нова Каховка, вул. Горького, 9-ж. Вартість нерухомого майна становить 1 009 698грн.
Таким чином, визначення вартості предмета іпотеки належить до виключної компетенції суб'єкта оціночної діяльності, та не може здійснюватися банком. Підстави для визначення вартості предмета іпотеки саме у розмірі 1 009 698грн. зазначені в звіті від 05.02.2016р."
Відповідно до вчиненого судом Спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Південенерго" з 10.03.2016р. перебуває у процесі припинення за рішенням засновників.
У пункті 4.1, 4.1.1 договору іпотеки наведено таке застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку".
"Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом:
- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому Закону України "Про іпотеку". Згідно ст.36 Закону України "Про іпотеку" це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки;
- продаж предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною, погодженою сторонами у цьому договорі та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця.
Передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється за вартістю, яка зазначається на підставі незалежної експертної оцінки. Витрати на проведення експертної оцінки несе іпотекодавець. У разі неоплати іпотекодавцем витрат на проведення експертної оцінки. іпотекодержатель має право здійснити експертну оцінку предмета іпотеки за свій рахунок..."
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в ( тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку".
За ст.37 цього Закону іпетекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, або відповідне застереження в іпотечному договорі, а не судове рішення про визнання права власності на майно.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване ст.39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.335 та ст.376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Саме така за змістом правова позиція Верховного Суду України щодо застосування законодавства про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за постановою Верховного Суду України № 6-1851цс15 від 30.03.2016р.
Ця правова позиція підлягає застосуванню судом відповідно до ст.82 ГПК України ("При виборі і застосуванні правової норми до спірних відносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення...").
Згадана ст.36 Закону України "Про іпотеку" має назву "Позасудове врегулювання", за нею саме сторони іпотечного договору, а не суд, вирішують питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке може передбачати, зокрема, і передачу іпотекодержателю права власності (а не визнання права власності в судовому порядку) в рахунок виконання основного зобов'язання. При цьому, способами реалізації предмета іпотеки за рішенням суду відповідно до ст.38 цього Закону передбачено проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу. І, як вже зазначено, можливість виникнення права власності за рішенням суду за цивільним законодавством передбачена лише у ст.335, 376 ЦК України, що стосуються права на безхазяйну річ та самочинного будівництва і не стосуються позову, що вирішується судом, а ст.392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності не породжує, а підтверджує вже наявне у позивача право власності, тому також не регулює відносини, заявлені позивачем як спірні у справі.
Відтак, визнання позову відповідачем суперечить змісту ст.36, 38 Закону України "Про іпотеку", ст.392 ЦК України, поряд з чим позов усупереч цим статтям законів задоволеним бути не може, що не спростовує як можливості застосування іпотекодержателем іпотечного застереження саме тим змістом, яким його викладено, так і права іпотекодержателя на позов (процесуальним змістом) з іншим предметом, способом звернення стягнення на майно, передбаченим законом до застосування у судовому порядку.
При відмові у позові з наведених підстав суду не потрібно вивчати питання про обґрунтованість тверджень позивача, проти яких не заперечує відповідач, щодо значного зменшення вартості предмета іпотеки.
Суд прийняв до уваги, що відповідач не має заперечень проти звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності, зокрема, і в позасудовому порядку, а позивач не відносив до підстав вимог обґрунтувань неможливості, перешкод у можливій реалізації іпотечного застереження у позасудовому порядку, наявності спору як з питання про право цивільне, так і з питань про оформлення цього права у порядку, передбаченому застереженням за договором. Суд не є органом реєстрації права власності на предмет іпотеки з підстав і в порядку, передбачених п.4.1 договору іпотеки, ст.36, 37 Закону України "Про іпотеку"; підставою для такої реєстрації є не рішення суду про визнання права власності, а наявне іпотечне застереження про перехід права власності, набуття права власності.
Відмовляючи у позові суд, відповідно до ст.49 ГПК України, відносить на позивача судові витрати у справі. До судових витрат у справі відноситься судовий збір, його сплачено до бюджету позивачем при заявленні позову.
Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Повне рішення
складено 13.06.2016р.
Суддя В.В. Чернявський