79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" червня 2016 р. Справа № 914/4185/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “ХІД-ТРАНС”, вих № 21 від 03.03.2016
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 (суддя Кітаєва С.Б.)
у справі № 914/4185/15
за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця”, м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства “ХІД-ТРАНС”, м. Львів
про стягнення 53 940, 00 грн штрафу.
Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-Західна залізниця” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП “ХІД-ТРАНС” про стягнення штрафу в розмірі 53 940, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 у справі № 914/4185/15 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача штраф за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах у розмірі 53 940, 00 грн та 1 218, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходив, зокрема з того, що саме вантажовідправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Відтак, з огляду на невірно зазначену масу вантажу в накладній, що мало наслідком навантаження вантажу понад максимальну вантажопідйомність вагону, з відповідача слід стягнути штраф в п'ятикратному розмірі провізної плати.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ПП “ХІД-ТРАНС” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, покликається на те, що у особи, яка підписала позовну заяву був відсутній обсяг повноважень, необхідних для її підписання, оскільки п. 6.3 Статуту позивача передбачено, що тільки начальник залізниці має право без довіреності здійснювати дії від імені залізниці. Також, зазначає, що у Статуті позивача не вказано права в.о. начальника залізниці - голови з реорганізації права делегувати підписання документів, зокрема позовних заяв.
Щодо суті спору, скаржник зазначає, що позивачем не надано суду протокол зважування вагона, настанови з експлуатації ваг. Вказує, що комерційний акт підписано не уповноваженими особами. Звертає увагу на невірне застосування судом ст.18, 24 СМГС.
28 березня 2016 року скаржником подано письмові доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що позивачем не обґрунтовано застосування іншого способу визначення маси вантажу, ніж в накладній.
Вказує, що умовний або за обміром спосіб визначення маси вантажу - лісоматеріалів передбачений нормами чинного законодавства, як специфічного виду вантажу, оскільки пов'язаний із особливістю деревини як матеріалу, яка змінює свою вагу в залежності від вологомісткості, що коливається в залежності від породи деревини, місця проростання, строків та умов зберігання.
Вважає, що збільшення ваги вантажу пов'язане із особливостями коливання сирої/сухої деревини в межах 25-40%; невідповідність маси вантажу, визначеної і вказаної відповідачем у накладній, масі, визначеній залізницею виникла через різні способи її визначення сторонами; вантажопідйомність вагону не була перевищена.
Звертає увагу, що визначення маси вантажу залізницею проводилась разом із завантаженим вагоном, однак, позивач не надав доказів зважування вагому окремо, отже, стверджує, що вага вантажу визначена залізницею невірно.
29 березня 2016 року позивач, скориставшись правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, на спростування доводів скаржника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому з посиланням на ст. 237 ЦК України зазначає, що наказ в.о. начальника залізниці - голови комісії з реорганізації від 24.04.2016 № 79-Н є актом органу юридичної особи, відтак є підставою виникнення представництва.
Щодо твердження скаржника про ненадання залізницею протоколу зважування та настанови з експлуатації ваг, позивач зазначає, що останнім долучено до матеріалів справи копія технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки станції Кам'янець-Подільський Південно-Західної залізниці та виписка з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, які свідчать, що переважування вагону з вантажем здійснювалось на справних вагонних вагах залізниці.
Доводи скаржника щодо відсутності повноважень у осіб, які підписали комерційний акт вважає необґрунтованими, оскільки такий підписано прийомоздавальником вантажу та багажу, начальником вантажного двору (зав. грузовым двором) та заступником начальника станції, що відповідає повноваженням, визначених його посадовою інструкцією, яка долучена до матеріалів справи.
Посилання скаржника на невірне застосування місцевим господарським судом положень ст. 18, 24 СМГС також вважає безпідставними, оскільки такі стосуються виключно недостачі маси вантажу.
Представник відповідача 28.04.2016 подав письмові пояснення та долучив до них звіт про результати аудиту стану фінансово-господарської діяльності позивача та звертає увагу, що в такому зазначено про недоліки (порушення), виявлені рахунковою палатою, а саме: Мінінфраструктури не забезпечило виконання повноважень щодо призначення начальника ПЗЗ та укладення з ним контракту, а статут ПЗЗ не приведено у відповідність до норм чинного законодавства.
Вважає, що вказані обставини підтверджують його позицію щодо відсутності повноважень у заступника начальника залізниці права підпису позовної заяви.
Надалі від позивача надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу, яких останній звертає увагу, що відповідно до п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення маса лісоматеріалів і дров визначається відправником зважуванням та в окремих випадках умовно. Тобто, дана норма передбачає метод зважування як основний і лише в окремих випадках можливо визначення маси умовно.
Звертає увагу, що саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу, про що вказано в п. 3.18. Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею».
Щодо твердження скаржника, що деревина змінює свою вагу в залежності від вологомісткості, що коливається в залежності від породи деревини, місця проростання, строків та умов зберігання, коливання щільності сирої/сухої деревини в межах 25-40% вказує, що такі доводи є гіпотетичними, а при визначенні маси вантажу, вантажовідправник повинен був врахувати всі особливості вантажу.
Відповідач 30.05.2016 подав додаткові заперечення та зазначав, що судом не враховано погодних умов, які були наслідком зміни маси вантажу в сторону збільшення.
В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових запереченнях на неї, просив залишити рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, додаткових пояснень, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 у справі № 914/4185/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі залізничної накладної №36314037 зі станції Межиріччя Львівської залізниці (УЗ) вантажовідправником Приватним підприємством “ХІД-ТРАНС”, було направлено вантаж - пиломатеріали, не поіменовані в алфавіті, на станцію призначення Батумі, Грузія.
У залізничній накладній №36314037 вантажовідправником зазначено, що у вагон завантажено 67000 кг вантажу. Вантажопідйомність вагону №44631026 у якому відправлено вантаж - 71.0 т., відомості про що містить п.28 залізничної накладної №36314037. Спосіб визначення маси вантажу - «путем замера» (за обміром).
У даному випадку перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні, умови якого регулюються Угодою про міжнародне вантажне сполучення (СМГС) і вимоги якої, відповідно до параграфу 1 ст. 2 є обов'язковими до виконання, незалежно від державної приналежності, для всіх учасників договору перевезення, а саме, залізниць, відправників та одержувачів.
Враховуючи приписи чинного законодавства України та СМГС, оцінивши наявні у справі документи, слід дійти висновку, що залізнична накладна №36314037 є належним доказом перевезення вантажу зі станції Межиріччя, Україна до станції Батумі, Грузія.
Відповідно до параграфу 7 статті 9 СМГС визначення маси та кількості місць здійснюється у відповідності з внутрішніми правилами, які діють на залізниці відправлення.
Згідно з абз. 6 ст. 37 Статуту залізниць України маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо).
Як вказувалось вище, відповідач використав спосіб визначення маси вантажу «путем замера» (за обміром).
За приписами ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної. Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Якщо в результаті перевірки вантажу, виробленої на шляху прямування або на станції призначення, з'ясувалося, що відомості, зазначені у накладній відправником, не відповідають дійсності, станція, яка проводили перевірку, повинна про це скласти комерційний акт відповідно до статті 18 і зробити відмітку про акт у накладній в графі “Комерційний акт”.
Залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона виробляє перевірку стану вантажу, його маси або кількості місць, а також наявності накладної і при цьому встановлює: 1) повну або часткову втрату вантажу, недостачу маси, її пошкодження, псування або зниження якості вантажу з інших причин; 2) невідповідність між даними, зазначеними в накладній, і вантажем в натурі про найменування, масу, кількість місць вантажу, знаки (марки) та номери місць вантажу, найменування одержувача або станції призначення; 3) відсутність накладної чи окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній; 4) відсутність або нестачу відправних перевізних засобів, зазначених у накладній (ст.18 СМГС).
Право залізниці щодо перевірки правильності відомостей та заяв, вказаних вантажовідправником в накладних, визначена вимогами параграфу 2 ст. 12 СМГС та передбачає, зокрема, що: перевірка на шляху прямування може бути проведена тільки при умові забезпечення безпеки руху поїздів і схоронності вантажу на шляху прямування.
Відповідно до параграфу 1 ст. 7 СМГС, одночасно з пред'явленням вантажу до перевезення, вантажовідправник на кожну відправку повинен надати станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну, заповнену у відповідності з вимогами до Пояснень по заповненню накладної СМСГ.
Як свідчать матеріали справи, 16.04.2015 по прибуттю вагону №44631026 на ст. Кам'янець-Подільський Південно-Західної залізниці була виявлена невідповідність маси вантажу вказаного вагону даним перевізних документів, а саме: перевантаження маси вантажу понад дані зазначені в накладній на 6 050 кг. та понад вантажопідйомність вагону на 2050 кг.
Відповідно до вимог п. 2 параграфу 1 ст. 18 СМГС з огляду на невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у перевізному документі №36314037, працівниками ст.Кам'янець-Подільський складений комерційний акт від 18.04.2015 року серії Б №02231/1 із зазначенням відомостей про усунення порушення шляхом відвантаження надлишку вантажу.
Як вбачається з комерційного акту від 18.04.2015 серії Б №022311/1 при комісійному переважуванні вагону маса брутто вантажу склала 93450 кг. Тара вагона по перевізному документу - 20400 кг., маса нетто вантажу по документу 67000 кг. Фактично маса нетто вантажу становить 73050 кг, що перевищує дані зазначені у документі на 6050 кг та перевищує вантажопідйомність вагону на 2050 кг. Зважування проводилось на 150-ти тонних вагах ВВТ-150-С2-50-10 ст. Кам'янець-Подільський, державна повірка 29.05.2014 без розчеплення з зупинкою вагону.
Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Інструкції зазначені ваги, які є власністю ст.Кам'янець-Подільський, взяті на облік ревізором вагового господарства Жмеринської дирекції залізничних перевезень, яким оформлений технічний паспорт на ваги, дата оформлення паспорта 04.04.2014, заводський №Н-12.
Враховуючи те, що термін експлуатації ваг не закінчився, про що свідчить інформація з технічного паспорту ваг, то, відповідно до Інструкції, повірка та обслуговування зазначених ваг проводиться у наступних інтервалах: періодична повірка - 12 місяців; огляд-перевірка - 6 місяців.
Матеріали справи містять технічний паспорт на ваги на момент зважування вагону №44631026, з яких вбачається, що остання державна повірка вагонних ваг №Н-12 проводилась 29.05.2014, огляд перевірка - 20.01.2015. Ваги визнані придатними для зважування вантажів, метрологічні показники в межах допусків.
Отже, під час здійснення перевірки маси вантажу на вагонних вагах такі відповідали вимогам Інструкції, отже переважування вагону з вантажем здійснювалось на справних вагонних вагах залізниці.
Комерційний акт підписаний: прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_3; начальник вантажного району (зав.грузовим двором) ОСОБА_4; заступник начальника станції Кам'янець-Подільський ОСОБА_5
Як зазначив позивач, перевірка маси вантажу за участю представника відправника ОСОБА_6 здійснювалась 18.04.2015 у вихідний день (субота). У зв'язку із відсутністю начальника станції ОСОБА_7, відповідальним по станції Кам'янець-Подільський був заступник начальника станції ОСОБА_5, що відповідає пункту 7.2 його посадової інструкції. Отже, ОСОБА_5 мав всі повноваження для підпису комерційного акту.
Отже, колегія суддів встановила, що комерційний акт підписано повноважними особами, визначеними додатком № 16 до СМГС.
Доказів оскарження комерційного акту матеріали справи не містять.
Як вказувалось вище, позивач при перевірці ваги брутто вагона, встановивши невідповідність маси, зазначеної в накладній в сторону збільшення та понад вантажопідйомність вагону використовував метод зважування на 150 - тонних вагах з зупинкою вагону без розчіплення.
Відповідно до п. 9 Правил приймання вантажів до перевезень маса лісоматеріалів і дров визначається відправником зважуванням та в окремих випадках умовно.
Тобто, основним методом визначення маси лісоматеріалів і дров є зважування та лише в окремих випадках - умовно.
На виконання приписів ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення представниками залізниці про складання комерційного акту Б №022311/1 від 18.04.2015 було зроблено відповідну відмітку у залізничній накладній №36314037 в графі 94 “Комерційний акт”.
У зв'язку із неможливістю слідування вагону за призначенням з причини навантаження понад його вантажопідйомність, відповідно до параграфу 4 ст.12 розділу 11 СМСГ, надлишок вантажу масою 2350 кг був відвантажений та виданий представнику вантажовідправника.
Оскільки накладна №36314037 є договором перевезення вантажу, згідно з параграфом 1 ст. 7 СМГС, взаємовідносини сторін в частині відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань при перевезенні вантажу, пиломатеріалів в вагоні №44631026, також регулюються вимогами СМГС, якими передбачено, що перевантаження маси вантажу понад вантажопідйомність вагону є порушенням вимог п.п.4.1 п.4 гл.1 ч.1 Додатку 14 до СМГС згідно з яким сумарна маса вантажу і засобів кріплення в вагоні не повинна перевищувати його трафаретну вантажопідйомність.
Дотримання вантажовідправником вищезазначених вимог також передбачене параграфом 6 статті 9 СМГС відповідно до якого вагони можуть бути завантажені тільки до максимальної вантажопідйомності.
Відтак, перевірка маси вантажу в вагоні, його затримка та послідуюче виправлення навантаження в ньому були обумовлені насамперед загрозою безпеці руху поїздів, а також вимогами щодо забезпечення схоронності вантажу при цьому.
Покладення відповідальності на відповідача стягненням штрафу за допущене навантаження вантажу понад максимальну вантажопідйомність вагона, передбачене вимогами п.3 параграфу 3 статті 12 СМГС.
Розмір штрафних санкцій, відповідно до ст. 15 СМГС, нараховується у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок. Слід зазначити, що під словами “залізниця”, згідно з параграфом 1 ст.3 СМГС слід розуміти всі залізниці однієї країни.
Тобто, підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу 2050 кг від станції Межиріччя Львівської залізниці до станції Іллічівськ-Паром (експ. на Батумі) Одеської залізниці.
На спростування доводів скаржника щодо відсутності повноважень у заступника начальника залізниці права підпису позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Позовна заява №НЮ-16-121/15 від 25.11.2015 підписана заступником начальника залізниці ОСОБА_8, повноваження якого щодо вчинення дій з підписання позовної заяви визначені наказом Державного територіально-галузевого об'єднання “Південно-Західна залізниця” №79-Н від 24.04.2015. Наказ підписано ОСОБА_9, відомості щодо повноважень внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, позивачем подано до справи належним чином засвідчені копії наказів Південно-Західної залізниці, у т.ч. від 05.08.2014 №476-Н, від 02.06.2015 №112-Н, від 30.11.2015 №323-Н, від 24.04.2015 №78-Н., які також підтверджують посадове становище та повноваження особи яка видала наказ №79-Н від 24.04.2015.
Як вбачається з наказу Південно-Західної залізниці № 78-Н від 24.04.2015, до компетенції заступника начальника залізниці належить питання, зокрема, правового супроводу господарської діяльності (п. 1.5.8 наказу).
Відповідно до п. 6.4 Статуту Південно-Західної залізниці розподіл функцій між заступниками начальника Залізниці визначається начальником Залізниці.
Отже, на виконання установчого документу, в.о. начальника залізниці - голови комісії з реорганізації і підписано наказ про делегування повноважень, тобто розподіл функтцій, заступнику начальника Залізниці ОСОБА_10, зокрема, подавати позови.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
А наказ начальника залізниці про делегування повноважень і є актом органу юридичної особи.
Тобто, заступник начальника Залізниці наділений повноваженнями щодо підписань позовних заяв. Отже, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.
Щодо різних способів визначення маси вантажу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вказувалось вище, Правила приймання вантажів до перевезення передбачають можливість визначення маси лісоматеріалів та дров зважуванням та в окремих випадках умовно.
Поряд з цим, визначення маси вантажів умовно не виключає можливості її встановлення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Отже, позивач, під час повірки на проміжних станціях не позбавлений права обирати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Більше того, як вказано в п. 3.18. Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею» саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу.
Посилання скаржника на п. 22. Правил видачі вантажу, в яких зазначено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення є безпідставними, оскільки такі стосуються станції призначення, а не проміжної станції, та застосовуються саме при видачі багажу. Більше того, вказані норми не містять імперативного характеру, а отже залізниця вправі обирати будь-який з передбачених способів визначення маси вантажу.
Слід зазначити, що посилання скаржника на те, що збільшення ваги вантажу пов'язане із особливостями коливання сирої/сухої деревини в межах 25-40% є припущенням в даному випадку та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України. Суд не вправі керуватись припущеннями.
Крім того, з огляду на те, що відповідальність за фактичну відповідність відомостей, внесених в накладну, покладена саме на вантажовідправника, такий повинен враховувати всі особливості вантажу та зважувати ризики навантаження вантажу в вагони відкритого типу.
Твердження апелянта, що вантажопідйомність вагону не була перевищена є абсолютно необґрунтованими та безпідставними, оскільки вказаний факт зафіксовано комерційним актом, а надлишок вантажу в кількості 64 дошки: 41 шт. довжиною 3000 мм, шириною 100-500 мм, товщиною 60 мм; 23 шт довжиною 3000 мм, шириною 100-500 мм, товщиною 50 мм, загальною масою 2 350 кг вивантажено з вагону і йому передано.
Доводи скаржника, що визначення маси вантажу залізницею проводилась разом із завантаженим вагоном, однак, позивач не надав доказів зважування вагому окремо, отже, вага вантажу визначена залізницею невірно є також безпідставними.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктом 10 правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчіплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.
Отже, позивачем правомірно взято вагу з трафарету на вагоні, яку відповідач зазначив в накладній - 20 400 кг.
Посилання скаржника на невірне трактування судом ст. 24 СМГС є також безпідставними, оскільки вказана стаття стосується обмеження відповідальності при недостачі маси вантажу, в той час, як в даному випадку має місце перенавантаження.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного незастосування місцевим господарським судом положення абз. 2 п. 5 ст. 18 СМГС, оскільки такому вказано, що якщо маса вантажу, визначена при провірці, відрізняється від маси, вказаній в накладній, не більше ніж на 0,2%, то маса вантажу, вказана в накладній, вважається правильною. Таким ж порядком оформляється встановлення надлишку маси вантажу при її провірці.
Однак, дозволена похибка при якій маса вантажу вважається правильною - 0, 2% (134 кг) є значно меншою, ніж виявлено при зважуванні залізницею - 6050 кг. Застосування норм природних втрат при розрахунку надлишку вантажу нормами СМГТС не передбачено.
Відтак, залізницею правомірно складено комерційний акт.
Щодо долученого відповідачем звіту про результати аудиту стану фінансово-господарської діяльності позивача та зазначені в ньому недоліки (порушення), виявлені рахунковою палатою, а саме: Мінінфраструктури не забезпечило виконання повноважень щодо призначення начальника ПЗЗ та укладення з ним контракту, а статут ПЗЗ не приведено у відповідність до норм чинного законодавства, слід зазначити, що такий звіт не був предметом розгляду в суді першої інстанції та жодним чином не підтверджує чи спростовує вищевикладені твердження суду щодо наявності повноважень у заступника залізниці щодо права підписання позовної заяви.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки як наслідок невірно зазначеної маси вантажу в накладній, вантажовідправник не дотримався правил СМГС, а саме, п. 6 ст. 9, пп. 3 п. 3 ст. 12 та завантажив вагон понад його вантажопідйомність, що загрожувало безпеці руху поїздів, а також вимогам щодо забезпечення схоронності вантажу.
Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У зв'язку з відсутністю доказів, які б обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2016 у справі № 914/4185/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 10.06.2016
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.