04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" червня 2016 р. Справа№ 911/5353/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Коршун Н.М.
Зубець Л.П.
при секретарі: Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Шумський О.І. - дов. № б/н від 15.12.2015 року
від відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
«Вагма Трейд»
на рішення господарського суду Київської області
від 08.02.2016 року (суддя Бабкіна В.М.)
у справі № 911/5353/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Імпреза Полісервіс» (далі - ТОВ «Імпреза Полісервіс»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю
«Вагма Трейд» (далі - ТОВ «Вагма Трейд»)
про стягнення 41 890, 98 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.02.2016 року у справі № 911/5353/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Вагма Трейд» на користь ТОВ «Імпреза Полісервіс» 41890, 98 грн. основного боргу, 1218грн. 00 коп. судового збору.
Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправосудного рішення. Зокрема, на думку апелянта, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав копію акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 18.11.2015 року, який не підтверджує заборгованості відповідача перед позивачем. Крім цього, за твердженнями скаржника, він був позбавлений можливості надати докази про частковий розрахунок за отриманий товар, оскільки справа у першій інстанції розглядалась без його участі. На думку відповідача, посилання позивача про спроби досудового врегулювання спору не відповідають дійсності, оскільки таке жодним чином документального не підтверджено тощо.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 911/5353/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.04.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 року, з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 17.05.2016 року.
26.04.2016 року позивач через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надав заперечення на апеляційну скаргу.
17.05.2016 року в зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого справу № 911/5353/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, через неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 07.06.2016 року.
В судове засідання 17.05.2016 року з'явився представник позивача, представник відповідача повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності згаданого представника за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.
На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ТОВ «Імпреза Полісервіс» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Вагма Трейд» про стягнення 41 890, 98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на поставку ним ТОВ «Вагма Трейд» товару на загальну суму 60 390,98 грн., який покупцем не був оплачений повністю, тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 46 890,98 грн., а також судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.
Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й необхідність їх задоволення.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що ТОВ «Імпреза Полісервіс» (постачальник) поставило ТОВ «Вагма Трейд» (покупцю) товар на суму 60 390,98 грн. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, однак, доказів погашення заборгованості в повному обсязі в сумі 41 890,98 грн. не надав, відтак місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 41 890,98 грн. заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі тощо.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, 06.07.2015 року на підставі досягнутої між сторонами усної домовленості про поставку товару ТОВ «Імпреза Полісервіс» було виставлено ТОВ «Вагма Трейд» рахунок-фактуру № КИ-001729 від 06.07.2015 року на загальну суму 60 390, 98 грн.
Того ж дня, позивачем було отримано від відповідача гарантійний лист № 178 від 06.07.2015 р., відповідно до якого ТОВ «Вагма Трейд» просило позивача забезпечити відвантаження ситотканини згідно рахунку-фактури № КИ-001729 від 06.07.2015 року та гарантувало оплату в строк до 14.07.2015 року.
07.07.2015 року ТОВ «Імпреза Полісервіс» (постачальник) поставило ТОВ «Вагма Трейд» (покупцю) товар на суму 60 390,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № КИ-0001257 від 07.07.2015 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Крім цього, факт отримання товару підтверджується довіреністю № 104 від 06.07.2015 року, виданою ТОВ «Вагма Трейд» на отримання товару від ТОВ «Імпреза Полісервіс».
Сторони не заперечують, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар.
До матеріалів справи долучено акт звіряння за період з 01 січня 2015 року до 18 листопада 2015 року (а.с. 17), підписаний ТОВ «Імпреза Полісервіс» та ТОВ «Вагма Трейд», згідно якого станом на 18.11.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 890,98 грн.
19.11.2015 року ТОВ «Імпреза Полісервіс» було надіслано на адресу ТОВ «Вагма Трейд» досудову претензію № 101 від 19.11.2015 р., згідно якої позивач просив відповідача оплатити, зокрема, 49 890,98 грн. боргу.
Відповіді на претензію позивачем не отримано й заборгованості відповідачем не сплачено.
Як встановлено місцевим судом, на виконання умов усного договору 07.07.2015 року позивачем поставлено відповідачу товар за видатковою накладною (а.с. 14), заборгованість за поставку становить 49 890,98 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач наполягав на неналежному виконанні відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За приписами ст. 181 ГК України загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, ч. 1 встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб було укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, зокрема, ст. 526 ЦК України. Один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів погашення ним заборгованості перед позивачем в розмірі 49 890,98 грн.
В тексті відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідач заперечував факт наявної заборгованості за поставлений товар на вищезгадану суму і наполягав на здійсненні ним часткових оплат, а саме - 02.12.2015 р. в сумі 3000,00 грн., 19.11.2015 р. в сумі 1000,00 грн., 30.12.2015 р. в сумі 1000,00 грн. та 21.01.2016 р. в сумі 2000,00 грн., які, на його думку, не були враховані позивачем та судом першої інстанції.
Наведені твердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, адже позивачем при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 08.02.2016 р. було враховано всі зазначені вище оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, згаданою нормою закону встановлено обов'язок негайного виконання зобов'язання з оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Відповідач, в порушення вищенаведених положень закону, отриманий товар не оплатив в повному обсязі, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 41 890, 98 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагма Трейд» залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 08.02.2016 року у справі № 911/5353/15 - без змін.
Матеріали справи № 911/5353/15 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Н.М. Коршун
Л.П. Зубець