04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" червня 2016 р. Справа№ 910/31873/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Ропій Л.М.
Калатай Н.Ф.
за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,
представників:
від позивача ОСОБА_2, дов. від 05.02.2016 б/н,
від відповідача Бацуца О.М., дов. від 19.01.2016 б/н,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 (підписане 21.03.2016)
у справі №910/31873/15 (суддя Босий В.П.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»
про виконання зобов'язання в натурі,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, або позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - ТОВ «Епіцентр К», або відповідач) про зобов'язання виконати зобов'язання в натурі, а саме поставити на склад ТОВ «Епіцентр К» в місті Харкові та передати у власність позивачу товар:
- двері металеві SX-145/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття ліва у кількості 29 шт.,
- двері металеві SX-145/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття права у кількості 20 шт.,
- двері металеві SX-200/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття ліва у кількості 11 шт.,
- двері металеві SX-200/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття права у кількості 20 шт.,
або двері іншої моделі, які за вартістю, розміром, кольором, функціональними та кількісними параметрами відповідають непоставленому товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №910/31873/15 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивачу на момент здійснення оплати товару було відомо про резервування оплаченого товару на складі відповідача, суд визнав доведеним той факт, що спірний товар був наданий у розпорядження ФОП ОСОБА_4 в належному місці, про що останній був повідомлений, а відтак на підставі приписів ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що після оплати товару покупцем в межах строку резервування, правовідносини сторін, що склались за договором бронювання (резервування) товару, вважаються припиненими, а встановлюються відносини за договором купівлі-продажу зі строками, визначеними для передання товару.
За твердженнями апелянта, договір купівлі-продажу, укладений між сторонами у спрощений спосіб, не є припиненим. Проте, суд не дослідив ці обставини справи та не надав їм жодної правової оцінки, а тому безпідставно відмовив покупцю у виконанні умов договору.
Крім того, скаржник вказує на те, що господарський суд не з'ясував, яким чином ТОВ «Епіцентр К» продовжує здійснювати підприємницьку діяльність на окупованій території в м. Луганську, коли згідно інформації з офіційного веб-сайту відповідача та документів наданих позивачем вбачається зворотне.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 прийнято апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження у справі №910/31873/15, розгляд скарги призначено на 18.05.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.
17.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 18.05.2016 оголошено перерву до 08.06.2016.
У судовому засіданні 08.06.2016 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтями 205, 639 ЦК України передбачено, що договори можуть укладатись як в письмовій, так і в усній формі, а правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, тобто виражається їхніми конклюдентними діями.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 ТОВ «Епіцентр К» виставило рахунок №Счт/LG-0022312 на суму 88 160 грн на наступний товар:
- двері металеві SX-145/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття ліва у кількості 29 шт. вартістю 26 631,67 грн без ПДВ;
- двері металеві SX-145/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття права у кількості 20 шт. вартістю 18 366,67 грн без ПДВ;
- двері металеві SX-200/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття ліва у кількості 11 шт. вартістю 10 101,67 грн без ПДВ;
- двері металеві SX-200/2050-860-70/ молоткове + лакове покриття права у кількості 20 шт. вартістю 18 366,67 грн без ПДВ.
28.12.2012 позивач згідно платіжного доручення №538 перерахував відповідачу 88 160 грн з призначенням платежу: «оплата за двері металеві з/г рах. №Счт/LG-0022312 від 27.12.2012, у т.ч. ПДВ - 14 693,34 грн».
З огляду на викладене вище, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
20.03.2015 ФОП ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «Епіцентр К» з претензією №02/15 (отримано відповідачем 25.03.2015 за вх. №3432/27), в якій просив видати йому оплачений товар згідно рахунка від 27.12.2012 №Счт/LG-0022312.
У відповідь на вказану вище претензію відповідач листом від 06.04.2015 №3617 повідомив «Після проведення оплати товару за рахунком від 27.12.2012 №Счт/LG-0022312 товар було зарезервовано у гіпермаркеті №1 у м. Луганськ, де він постійно перебував. На теперішній час товар, перелік якого вказаний у вашій претензії, можете отримати в гіпермаркеті №1 у м. Луганськ, вул. Ліньова, 124, за наявності підтверджуючих документів».
Проте, вказана вище відповідь не була вручена адресату та повернута Укрпоштою за зворотною адресою ТОВ «Епіцентр К» у зв'язку з припиненням надання послуг з доставки поштової кореспонденції до м. Алчевськ Луганської області (на підставі Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії затінення»).
Частина 1 ст.662 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.693 України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Звертаючись з позовом, позивач просить зобов'язати відповідача передати оплачений товар в м. Харкові, тобто виконати обов'язок в натурі, змінивши місце виконання зобов'язання.
З виставленого ТОВ «Епіцентр К» рахунка від 27.12.2012 №Счт/LG-0022312 убачається, що купівля-продаж здійснювалась на таких умовах:
«Склад відвантаження товару - гіпермаркет «Епіцентр К», м. Луганськ, вул. Ліньова, 124. Тел. (0642) 50-74-77.
Платник - основний роздрібний покупець.
Товар по рахунку зарезервовано на - три дні до та три дні після оплати.
Рахунок дійсний для сплати - протягом трьох банківських днів.
У разі оплати рахунка приватною особою, товар отримує особисто платник з паспортом і копією паспорта або довірена особа з нотаріально завіреною довіреністю.
Оплата цього рахунка означає згоду з умовами постачання товару. Товар відвантажується по факту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, самовивозом, при наявності доручення та паспорта».
Отже, ФОП ОСОБА_4, здійснивши оплату рахунка від 27.12.2012, прийняв та погодився з умовами, які містились в ньому.
Як зазначалось вище, постачання товару мало б здійснюватись позивачем самовивозом зі складу - гіпермаркет «Епіцентр К», м. Луганськ, вул. Ліньова, 124.
За таких обставин позивачу на момент здійснення оплати товару було відомо про резервування його на складі за зазначеною вище адресою.
Стаття 689 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Проте, доказів того, що покупець звертався до продавця з вимогою відвантажити товар (двері металеві) за три дні до або три дні після його оплати матеріали справи не містять.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст.664 ЦК України передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
З наявних в матеріалах справи доказів убачається, що товар, на момент виставлення рахунка ТОВ «Епіцентр К» від 27.12.2012 №Счт/LG-0022312, був зарезервований для позивача, перебував на складі (гіпермаркет «Епіцентр К», м. Луганськ, вул. Ліньова, 124), а відтак товар (двері металеві) був наданий у розпорядження ФОП ОСОБА_4, що свідчить про виконання обов'язку продавця передати покупцеві товар, на підставі приписів ч.1 ст.664 ЦК України.
Що стосується місця, з якого ФОП ОСОБА_4 просить відвантажити товар, колегія суддів зазначає таке.
Частина 1 ст.532 ЦК України передбачає, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Як зазначалось вище, сторонами було погоджено склад відвантаження товару гіпермаркет «Епіцентр К», м. Луганськ, вул. Ліньова, 124.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.2 ст.532 ЦК України).
Обґрунтовуючи необхідність зміни місця виконання зобов'язання зі складу ТОВ «Епіцентр К», що знаходиться в м. Луганськ, на склад відповідача, що знаходиться в м. Харкові, скаржник посилається на проведення військових дій на обумовленій території.
Згідно з ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (набрав чинності 15.10.2014) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція до якого включено, зокрема, м. Луганськ, Луганської області.
Проте, за висновками колегії суддів, проведення у Луганській області антитерористичної операції сталось значно пізніше ніж виникнення спірних правовідносин сторін.
Копія фіскального чека від 11.02.2016 №0041 про придбання товару у Державному унітарному підприємстві Луганської Народної Республіки «Стройцентр» та листа від 12.02.2016 №158 не є належними та допустимими доказами, які підтверджують відсутність ТОВ «Епіцентр К» за адресою: М. Луганськ, вул. Ліньова, 124, з тих підстав, що по-перше: вони датовані лютим 2016, тобто через чотири роки ніж виникли спірні правовідносини у сторін, а по-друге: чинним законодавством України не обмежена реєстрація кількох юридичних осіб на однією адресою.
Акт від 12.02.2016, складений за підписами осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 також не є беззаперечним доказом, який підтверджує відсутність ТОВ «Епіцентр К» за адресою в м. Луганську, по вул. Ліньова, 124, оскільки є одностороннім доказом. Особи, які зазначені в ньому (окрім самого позивача) не встановлені, а відтак у суду відсутня можливість прийняти цей акт як неупереджений доказ.
Доказів надсилання позивачем відповідачу листа з метою складання такого акта (про відсутність підприємства за адресою: м. Луганськ, вул. Ліньова, 124) матеріали справи не містять.
В матеріалах справи наявні копії договорів оренди від 28.02.2012 №548/О/ЛГ та від 01.11.2014 №1861/О/ЛГ, укладені між ТОВ «Епіцентр К» (орендар) та ТОВ «Епіцентр Н» (орендодавець), за змістом яких орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення будівлі торгового центру (м. Луганськ, вул. А.Ліньова, буд.124).
Відтак доводи апелянта колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовує висновків суду, наведених вище.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі №910/31873/15 - без змін.
2. Матеріали справи №910/31873/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Л.М. Ропій
Н.Ф. Калатай