04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" травня 2016 р. Справа№ 910/31179/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Разіної Т.І.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,
представників:
від позивача - Молчанова П.В.,
від відповідача - Толкачової М.В.,
від третьої особи - Кваші О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016
у справі № 910/31179/15 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік",
організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Рітейл",
про стягнення 27 560 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав
Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) звернулася до суду із зазначеним позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг Мьюзік", посилаючись на те, що у приміщенні магазинів "Сільпо", в яких здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", представником організації зафіксовано факти неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власності, а саме: комерційне використання музичних творів для фонового озвучення приміщення магазину (публічне виконання), майнові авторські права на які належать позивачу. Організація просила стягнути на її користь в інтересах позивача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 27560,00 грн. за використання двох музичних творів (по 10 мінімальних заробітних плат за кожен твір) відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016, прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.
Ухвалою від 04.04.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами".
Ухвалою від 17.05.2016 розгляд справи було відкладено на 31.05.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Організація є приватною організацією, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24 січня 2011 року № 18/2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
1 січня 2014 року між Організацією і ТОВ "УМИГ Мьюзік" (видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (із додатками до нього № 1 та № 2), відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов договору (п. 2.1).
Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління цими правами.
Відповідно до пункту 3.1 Договору №АУ003К ТОВ "Умиг Мьюзік" надано декларацію від 15.01.2015 № 7 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема: музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Твір-1); автори музики та тексту ОСОБА_6; ОСОБА_7; виконавець ОСОБА_7; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 24,99 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 24,99 %.
Згідно з пунктом 3.1 Договору №АУ003К ТОВ "Умиг Мьюзік" надано декларацію від 15.01.2015 № 8 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема: музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (далі - Твір-2); автори музики та тексту ОСОБА_8; ОСОБА_9; виконавець ОСОБА_8; контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 25 %; контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 25 %.
Із названих декларацій вбачається, що ТОВ "Умиг Мьюзік" отримало від ТОВ "Национальное музыкальное издательство" та ТОВ "Первое музыкальное издательство" майнові права на зазначені твори на підставі договору про надання виключної ліцензії від 31.12.2014 №НЛВ-138/15, чинного до 31.12.2016, та договору про надання виключної ліцензії від 31.12.2014 № ПЛВ-054/15, чинного до 31.12.2016.
01 вересня 2015 року ТОВ "УМИГ Мьюзік" надало Організації погодження на звернення до суду з позовом до відповідача про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення авторських прав на об'єкти авторського права - твір-1 та твір-2.
Тобто, на підставі одержаних повноважень за вказаними договорами, статті 21 ГПК України, статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) до Організації перейшло право на звернення за захистом порушених майнових авторських прав ТОВ "УМИГ Мьюзік", зокрема, і на твір-1, твір-2.
За твердженням Організації, 05.02.2015 відповідач у магазині "Сільпо" по вул. Артема, 37-41 у місті Києві та 12.02.2015 у магазині "Сільпо" по вул. Білоруська, 2 у місті Києві здійснив бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне виконання музичних творів, майнові авторські права на які знаходяться в колективному управлінні Організації, а саме твору-1 та твору-2.
Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Організації в інтересах ТОВ "Умиг Мьюзік" компенсації в сумі 27560,00 грн. у зв'язку з порушенням майнових авторських прав.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Слід зазначити, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Відповідно до статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 представник Організації Миколенко А.О. провів фіксацію факту використання музичного твору-1 в магазині "Сільпо" (м. Київ, вул. Артема, 37-41), за результатами якого був складений акт №11/02/15.
12.02.2015 представник Організації Миколенко А.О. провів фіксацію факту використання музичного твору-2 в магазині "Сільпо" (м. Київ, вул. Білоруська, 2) та склав акт №22/02/2015.
Фактичні обставини використання відповідачем спірних творів, за твердженням Організації, підтверджуються вказаними вище актами фіксації та відповідними відеозаписами, копії яких подані до позовної заяви на DVD-R-дисках.
Окрім того, перебування представника позивача у магазинах "Сільпо" підтверджується фіскальними чеками від 05.02.2015 №3000083884 та від 12.02.2015 №1013011996.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що в приміщеннях магазинів, в яких він здійснює свою господарську діяльність, публічно виконуються музичні твори, ліцензію на які отримало від ТОВ "Медіа Рітейл".
На підтвердження своїх доводів відповідач подав суду Ліцензійний договір від 09.12.2013, укладений між ТОВ "Фоззі-Фуд" і ТОВ "Медіа Рітейл", згідно з пунктом 2.1 якого ліцензіар (ТОВ "Медіа Рітейл") на умовах, визначених Ліцензійним договором, надає ліцензіату (ТОВ "Фоззі-Фуд") майнове право (невиключну ліцензію) на відтворення та публічне виконання об'єктів авторського права і об'єктів суміжних прав з каталогу ліцензіара протягом строку, на території закладів ліцензіата, погоджених сторонами у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною Ліцензійного договору.
При цьому, за твердженням відповідача, надані позивачем відеозаписи не дають можливості ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, а акти складені представником Організації в односторонньому порядку не можуть підтверджувати факт використання спірних творів.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив акти фіксації в якості доказу використання відповідачем спірних творів, оскільки вони складені представником Організації одноособово, без залучення інших учасників фіксації (представників громадськості, незацікавлених фізичних осіб, тощо) або представника Державної служби інтелектуальної власності України, уповноваженого здійснювати відповідні контрольні заходи.
Разом із тим, відповідно до статті 1 Закону публічним виконанням є подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, надані Організацією відеозаписи фіксації використання спірних музичних творів не дають можливості беззаперечно визначити джерело походження звуку та технічний пристрій, за допомогою якого здійснювалося публічне виконання/сповіщення музичних творів у магазинах відповідача, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме зі сторони відповідача.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 910/29115/14.
На думку колегії суддів, матеріалами справи не підтверджується публічне виконання відповідачем спірних музичних творів 05.02.2015 у магазині "Сільпо" по вул. Артема, 37-41 у місті Києві та 12.02.2015 у магазині "Сільпо" по вул. Білоруська, 2 у місті Києві.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, недоведення позивачем факту використання твору-1 та твору-2 шляхом їх публічного виконання у магазинах "Сільпо", тобто порушення відповідачем авторського права, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Позивач не надав беззаперечних доказів на підтвердження доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/31179/15 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Т.І. Разіна
О.М. Остапенко