08.06.2016 року Справа № 904/1737/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),
суддів: Антонік С.Г., Дмитренко Г.К.
при секретарі Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 11.01.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №5 від 05.05.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Квітан" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі №904/1737/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський Молзавод", смт Нові Санжари, полтавська область
до Сільськогосподарського виробничого кооперативного "Квітан", с. Мирне, Дніпропетровська область
про стягнення316 746,50 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016р. у справі №904/1737/16 (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Квітан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський Молзавод" суму основного боргу 239500,00 грн., 66115,12 грн. - пені, 6899,38 грн. - інфляційних втрат, 4228,55 грн. - 3% річних, 4751,15 грн. - судового збору.
Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Посилається на те, що постачальником разом з товаром не було передано покупцю передбачені п.2.9. договору супровідні документи.
Також посилається на відсутність в видатковій накладній усіх обов'язкових реквізитів, на підставі чого вона не може вважатися документом, що підтверджує передачу товару.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 08.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, сторони уклали між собою договір поставки №40 від 26.06.2015р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався у встановлений Договором строк поставити та передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах цього Договору. Товар - продукти харчування, що постачаються за цим Договором (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.10 Договору документом, що підтверджує факт поставки вважається підписана сторонами видаткова накладна на Товар.
Покупець сплачує Постачальнику ціну Товару за відповідною видатковою накладною протягом 30 календарних днів з дати поставки (п. 4.5 Договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.205 року (п. 12.1 Договору).
Позивач, на виконання умов договору, поставив в липні 2015 року відповідачу товар - масло солодковершкове селянське 73% жиру фас 20 кг, в кількості 5000 кг, на загальну суму 239500 грн., що підтверджується видатковою накладною №167 від 07.07.2015 року, товарно-транспортною накладною №Р167 від 07.07.2015р., які підписані представниками сторін та скріпленою печатками сторін (а.с. 15, 18).
Відповідач, в порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань, за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 239500,00грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Окрім суми основної заборгованості позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 66115,12грн., 4232,00грн. - 3%річних та 6899,38грн. інфляційних втрат.
Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов'язань неприпустима.
За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів сплати спірної суми заборгованості.
Станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення факт наявності боргу за договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 239500,00грн., судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що за порушення зобов'язань з оплати або постачання товару сторони мають право вимагати сплатити на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діє у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за період з 07.08.2015р. по 09.03.2016р. в сумі 66115,12грн.
Вказане нарахування не суперечить вимогам закону та укладеного між сторонами договору, а тому господарським судом правомірно задоволено позов в частині стягнення пені в сумі 66115,12грн.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період прострочення з 07.08.2015р. по 09.03.2016р. в сумі 4232,00грн.
Вказана сума була перерахована господарським судом у відповідності до фактичного часу прострочення, внаслідок чого обґрунтовано була задоволена господарським судом частково, в сумі 4228,55грн.
Також позивач нарахував відповідачу 6899,38грн. інфляційних втрат за період серпень-грудень 2015р.
Колегія суддів вважає дане нарахування правомірним, а тому вважає, що господарський суд обґрунтовано стягнув суму інфляційних втрат в розмірі 6899,38грн.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що постачальником разом з товаром не було передано покупцю передбачені п.2.9. договору супровідні документи та те, що на видатковій накладній відсутні усі обов'язкові реквізити, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Видаткові накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Видаткова накладна № 167 від 07.07.2015р. містить всі необхідні та передбачені законом реквізити, містить підписи та печатки позивача та відповідача, а відтак видаткові накладні є доказом отримання позивачем товару.
Відповідно до ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
При отриманні товару покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, від договору купівлі-продажу відповідач не відмовлявся, товар позивачу не повернув, що свідчить про погодження відповідачем поставки товару.
Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судом до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Квітан" залишити без задоволення.
Рішення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 року у справі №904/1737/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Г.К. Дмитренко
Постанова виготовлена в повному обсязі 13.06.2016 року.