=====================================================================УХВАЛА
про відмову у прийнятті позовної заяви
13 червня 2016 року Справа № 915/663/16
м. Миколаїв
Суддя Давченко Т.М., розглянувши матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»
(04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829)
до відповідача-1: Українсько-німецьке спільне виробництво «Алкор»
(54022, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 24913656)
Представник відповідача-1 (ліквідатор боржника) арбітражний керуючий ОСОБА_1
( 54001, м.Миколаїв, вул. Садова, 1, оф. 207)
до відповідача-2: ОСОБА_2
Федеративна Республіка Німеччина, 78224, м.Зінген (Гоентвіль), вул. Герман-Гессе-Штрассе, 15 (Deutschland, 78224, Singen (Hohentwiel), Hermann-Hesse-Strabe, 15).
про: визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину.
встановив:
10.06.2016р. до господарського суду надійшла позовна заява від ПАТ «ПУМБ» №КНО-61-05-219 від 10.06.2016р. до УНСП «Алкор» та гр. ОСОБА_2 про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину.
Розглянувши матеріали заяви, господарський суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у її прийнятті з огляну на наступне.
Вказана позовна заява подана банком в порядку ч.4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З 18 січня 2013 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 22 грудня 2011 року, який визначив новий порядок застосування Закону про банкрутство.
Відповідно до приписів частини 4 статті 10 вказаного Закону, суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Пункт 9 листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» визначає, що частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.
Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.
Позивач звертається до суду про вирішення спору у позовному провадженні, в обґрунтування чого наводить саме позицію Вищого господарського суду України, викладену у листі від 28.03.2013р. №01-06/606/2013. Проте, у цьому ж листі й визначено, що заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону) розглядаються не у позовному провадженні, а у межах провадження у справі про банкрутство за заявою.
З бази даних Автоматизована система документообігу господарського суду вбачається, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/220/13-г про банкрутство УНСП «Алкор». Провадження у даній справі не закінчено, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс не затверджено.
За таких обставин, позовна заява банку про визнання правочину нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину має розглядатись судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство УНСП «Алкор» в межах справи про банкрутство №915/220/13-г.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2015р. у справі №922/4602/14.
Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, суд -
1. У прийнятті позовної заяви відмовити.
2. Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачу.
Суддя Т.М.Давченко