ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
06 червня 2016 року Справа № 910/2764/16
Провадження №17/913/400/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп”, м. Луганськ
до Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго”, м. Київ
про визнання договору недійсним
Суддя Шеліхіна Р.М.,
Секретар судового засідання - помічник судді Павлова А.О
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - ОСОБА_1М, представник за довіреністю № 19-296 від 25.12.2015,
Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про визнання договору від 28.07.2014 №411 недійсним.
Позивач, посилаючись на статті 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір від 28.07.2016 №411 був укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвестгруп" неповноважною на те особою.
Представником відповідача у судовому засіданні 04.04.2016 було надано відзив на позовну заяву від 01.04.2016, яким ПАТ «Донбасенерго» заперечує проти позову з наступних підстав.
Відповідач зазначає, що з боку позивача ОСОБА_2 було підписано уповноваженою особою, а саме директором ТОВ “Екоінвестгруп” ОСОБА_3 та скріплено печаткою підприємства. Сторони з 01.08.2014 розпочали здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно до умов спірного договору.
Так відповідач зазначає, що позивачем була здійснена часткова оплата поставленого за договором товару у сумі 431400,00 грн., що підтверджено судовим рішенням.
Між Публічним акціонерним товариством “Донбасенерго” в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства “Донбасенерго” “Слов'янська теплова електрична станція” (відповідач у справі), як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” (позивач у справі), як Покупцем, був укладений договір від 28.07.2014 № 411 (далі - ОСОБА_2).
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України).
При вирішенні спору по справі №913/992/15 між цими ж сторонами судом встановлено, що на виконання умов договору від 28.07.2014 №411 ПАТ «Донбасенерго» (відповідач в даній справі) поставив ТОВ «Екоінвестгруп» (позивачу в даній справі) товар, а відповідач отримав товар за вказаним договором на загальну суму 998916,53 грн. та сплатив частково вартість поставок - на суму 431400,00 грн., у зв'язку з чим позивач має заборгованість перед відповідачем у сумі 567516,53 грн. Рішенням господарського суду Луганської області від 28.01.16 по справі №913/992/15 борг присуджено до стягнення з ТОВ «Екоінвестгруп» (позивача в даній справі) на користь ПАТ «Донбасенерго» (відповідача в даній справі).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про недійсність вказаного договору у зв'язку з тим, що договір від 28.07.2016 №411 був укладений від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоінвестгруп" неповноважною на те особою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп”, затвердженого на загальних зборах учасників від 16.04.2013 року, та державну реєстрацію якого проведено 18.04.2013 року, укладати договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Екоінвестгруп” без довіреності має право лише керівник товариства. Так, керівником ТОВ “Екоінвестгруп” з моменту реєстрації товариства і до дня подання позовної заяви є ОСОБА_3.
Співзасновник ТОВ “Екоінвестгруп” ОСОБА_4, маючи доступ до установчих документів товариства, обманним шляхом та з метою отримання неправомірної вигоди заволодів печаткою, установчими документами та флеш-накопичувачем з електронними ключами ТОВ “Екоінвестгруп”.
Позивач в позовній заяві вказує на те, що ОСОБА_4, підробивши підписи керівника ТОВ “Екоінвестгруп” ОСОБА_3, та без її відома уклав з ПАТ “Донбасенерго” “Слов'янська ТЕС” договір від 28.07.2014 №411.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника відповідача, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до правил ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
З огляду на предмет спору і на правове обґрунтування позивачем своїх вимог у позові, а також враховуючи приписи ст.ст.33,34 ГПК України, позивач не надав доказів в підтвердження викладених обставин.
Проте доводи відповідача про відповідність електронного підпису керівника підприємства позивача в платіжних документах директору ОСОБА_3 і про часткове виконання позивачем спірного договору повністю підтверджені матеріалами справи (а.с.58-63) і рішенням господарського суду Луганської області від 28.01.16 по справі №913/992/15 про стягнення з ТОВ «Екоінвестгруп» (позивача в даній справі) на користь ПАТ «Донбасенерго» (відповідача в даній справі) боргу в сумі 567516,53 грн. за поставку товару по спірному договору.
При вирішенні спору суд встановив, що особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників правочину було вільним, адже в результаті правовідносин за оспорюваним договором для сторін настали реальні наслідки - продавець продав, а покупець купив товар. Правочин вчинено у письмовій формі і, як було вказано вище, фактично сторонами узгоджений та виконаний - повністю зі сторони відповідача (продавця) та частково зі сторони позивача (покупця), що підтверджено належними доказами.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. З огляду на вимоги даної норми права (частини 1 ст.203 ЦК України) і приписи ч.1 статті 215 ЦК України, враховуючи правовідносини сторін у справі, рішення господарського суду Луганської області від 28.01.16 по справі №913/992/15 і інші докази в підтвердження повноважень керівника позивача та часткового виконання угоди, що містяться в матеріалах справи, відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача порушені укладенням спірного договору, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1.Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Рішення підписане 13.06.16.
Суддя Р. Шеліхіна