ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2016Справа № 910/17682/15
За заявоюПриватного підприємства "Компанія Енерджи"
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі №910/17682/15
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістик"
доПриватного підприємства "Компанія Енерджи"
простягнення 201148,08 грн.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від заявника (боржника):Корчевний А.В. - представник за довіреністю б/н від 28.03.2016;
від стягувача:Вапельник С.Д. - представник за довіреністю б/н від 26.10.2015.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/17682/15 (суддя Шкурдова Л.М.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістик" задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Компанія Енерджи" 115842 грн. 20 коп. основного боргу, 4332 грн. 18 коп. 3 % річних, 80973 грн. 70 коп. інфляційних втрат та 4022 грн. 96 коп. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/17682/15 залишено без змін.
18.03.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 видано наказ.
30.03.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Компанія Енерджи" надійшла заява, в якій заявник просить суд зупинити стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15; витребувати від Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції наказ Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 та визнати наказ Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Приватного підприємства "Компанія Енерджи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 910/17682/15 до повернення матеріалів справи № 910/17682/15 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі № 910/17682/15 залишено без змін; 24.05.2016 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/17682/15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 розгляд заяви Приватного підприємства "Компанія Енерджи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/17682/15 призначено на 06.06.2016; зупинено стягнення за наказом Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 до розгляду даної заяви.
01.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником заявника було подано додаткові пояснення до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, за змістом яких заявник (боржник) вказував на те, що викладені ним обставини наявності правових підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню, а саме: припинення спірного зобов'язання, підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/29265/15.
Представником стягувача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано пояснення на заяву відповідача про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, за змістом якого в задоволенні заяви відповідача просив відмовити, вказував на те, що у позивача відсутні будь-які зобов'язання перед відповідачем, а рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/29265/15 в задоволенні позову відповідача про стягнення спірних збитків було відмовлено.
В судовому засіданні 06.06.2016 оголошено перерву до 07.06.2016.
06.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшло клопотання про передачу заяви Приватного підприємства "Компанія Енерджи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/17682/15, на розгляд судді, який приймав рішення та видавав наказ у справі № 910/17682/15.
07.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшло клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, яке було задоволено судом.
Розглянувши у судовому засіданні 07.06.2016 подане стягувачем клопотання про передачу заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, на розгляд іншому судді, суд відмовив в його задоволенні, оскільки заява Приватного підприємства "Компанія Енерджи" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі № 910/17682/15 була передана на розгляд судді Отрош І.М. внаслідок проведеного повторного автоматичного розподілу матеріалів справи (протокол знаходиться в матеріалах справи), призначеного розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/641 від 30.03.2016 у зв'язку із відпусткою судді Шкурдової Л.М.
Представник заявника (боржника) у судовому засіданні 07.06.2016 надав усні пояснення по суті заяви, просив суд її задовольнити.
Представник стягувача у судовому засіданні 07.06.2016 надав усні пояснення по суті заяви, проти її задоволення заперечив.
Подана заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, мотивована відсутністю обов'язку ПП "Компанія Енерджи" по сплаті на користь ТОВ "БДУ Логістик" присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі №910/17682/15 грошових коштів, у зв'язку із припиненням такого зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
За змістом ч. 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Тобто, положення чинного законодавства України пов'язують можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, із встановленим судом фактом відсутності повністю чи частково обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Із матеріалів поданої заяви вбачається, що 30.11.2015 ПП "Компанія Енерджи" було направлено на адресу ТОВ "БДУ Логістик" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої повідомило про зарахування зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" перед ТОВ "БДУ Логістик" зі сплти грошових коштів у розмірі 205 171,04 грн. відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі №910/17682/15 в рахунок часткового припинення зобов'язання ТОВ "БДУ Логістик" перед ПП "Компанія Енерджи" з відшкодуванню збитків у розмірі 205171,04 грн.
При цьому, із вказаної заяви вбачається, що грошове зобов'язання ТОВ "БДУ Логістик" перед ПП "Компанія Енерджи" зі сплати збитків 205 171,04 грн. виникло внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором транспортного експедирування №13/2606/103 від 26.06.2013 щодо своєчасної організації перевезення товарів.
Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Положеннями ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно із ч. 3 вказаної статті одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У разі, якщо інша сторона заперечує факт вчинення відповідного правочину або його дійсність, вона не позбавлена права звернутись до суду з позовом про виконання відповідного зобов'язання в натурі, яке припинено таким одностороннім правочином внаслідок зарахування, тим самим оспорюючи сам факт припинення зобов'язань внаслідок такого правочину. Під час розгляду відповідного спору, суд має з'ясувати факт вчинення відповідного правочину, його дійсність (у т.ч. відповідність чинному законодавству), тобто чи є він підставою для припинення відповідних зобов'язань.
Отримання позивачем заяви ПП "Компанія Енерджи" від 30.11.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог не заперечується, доказів її оскарження в судовому порядку позивачем не надано, а відтак, в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" зі сплати на користь ТОВ "БДУ Логістик" присуджених до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі №910/17682/15 грошових коштів, в частині 115842,20 грн. основного боргу, 4332,18 грн. 3 % річних та 80 973,70 грн. інфляційних втрат є припиненим.
Посилання позивача на те, що відповідачем не доведено існування спірних збитків судом відхиляється з огляду на наступне.
Так, із наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/29265/15 за позовом ПП "Компанія Енерджи" до ТОВ "БДУ Логістик" про стягнення збитків у розмірі 205 171,04 грн. вбачається, що з метою відшкодування завданих ПП "Компанія Енерджи" внаслідок неналежного виконання ТОВ "БДУ Логістик" взятих на себе згідно Договору транспортного експедирування №13/2606/103 від 26.06.2013 зобов'язань збитків у розмірі 205 171,04 грн. останнє звернулося з відповідним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/29265/15 у позові Приватного підприємства "Компанія Енерджи" відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 припинено апеляційне провадження у справі № 910/29265/15.
Однак, за наслідками розгляду судом спору рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/29265/15 було встановлено, що в силу приписів статті 601 Цивільного кодексу України заява позивача від 30.11.2015 є підставою для припинення зобов'язання відповідача з відшкодування спірних збитків, у зв'язку з чим, враховуючи приписи ст. 601 Цивільного кодексу України та наявні в матеріалах справи документи, позивачем не доведено станом на момент вирішення даного спору існування зобов'язання відповідача з відшкодування завданих збитків внаслідок неналежного виконання взятих на себе згідно з Договором обов'язків по організації перевезення, що і стало підставою для відмови в задоволенні відповідного позову.
Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Наведене рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/29265/15 в силу приписів ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили, а відтак, встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного дослідження наведених обставин (припинення з 30.11.2015 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання ПП "Компанія Енерджи" зі сплати на користь ТОВ "БДУ Логістик" заборгованості з оплати послуг за договором транспортного експедирування №13/2606/103 від 26.06.2013 у розмірі 115 842,20 грн. та нарахованих інфляційних втрат у розмірі 80 973,70 грн., 3% річних у розмірі 4 332,18 грн.), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке не може бути поставлено під сумнів.
Фактична переоцінка вказаних фактів свідчитиме про поставлення під сумнів судового рішення у справах №910/29265/15, що є недопустимим та суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене, вбачається, що обов'язок відповідача зі сплати на користь позивача присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/17682/15 115842,20 грн. основного боргу, 4332,18 грн. 3 % річних та 80973,70 грн. інфляційних втрат припинено, а тому згідно ст. 117 Господарського процесуального кодексу України існують правові підстави для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню в наведеній частині.
Щодо зобов'язання відповідача по відшкодуванню позивачу розміру судового збору у сумі 4022,96 грн. суд зазначає про відсутність правових підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню в цій частині, оскільки відповідна заява ПП "Компанія Енерджи" від 30.11.2015 не містить посилання на зарахування такого зобов'язання, а на момент її направлення на адресу позивача рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/17682/15 не набрало законної сили, тобто, не настав строк виконання такого грошового зобов'язання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства "Компанія Енерджи" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15 таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.
2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 у справі № 910/17682/15, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015, таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Приватного підприємства "Компанія Енерджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БДУ Логістик" 115842,20 грн. основного боргу, 4332,18 грн. 3 % річних та 80973,70 грн. інфляційних втрат.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Суддя І.М. Отрош