ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.06.2016Справа №910/7192/16
За позовом: Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут"
до відповідача: Державної акціонерної холдингової компанії "Артем"
про: стягнення заборгованості в розмірі 37 703,18 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Орлов С.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: Козаренко С.М. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 07 червня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 19.04.2016 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою б/н від 28.03.2016 року до відповідача, Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", про стягнення заборгованості в розмірі 37 703,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою суду від 21.04.2016 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17.05.2016 року.
Через відділ діловодства суду 12.05.2016 року від позивача надійшли письмові пояснення, які було долучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 17.05.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору та подав додаткові документи до матеріалів справи, які було долучено судом до матеріалів справи. Представник відповідача заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 17.05.2016 року було оголошено перерву до 07.06.2016 року.
У судовому засіданні 07.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні вимог позивача.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
10 грудня 2012 року між Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (далі - позивач, виконавець) та Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" (далі - відповідач, замовник) (разом - сторони) укладено договір на виконання науково-дослідних робіт № 104-47/2012 (копія договору наявна в матеріалах справи, по тексту - Договір) відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання науково-дослідних робіт на тему: «Високоенергетичне штампування еластичним середовищем деталей літальних апаратів», а замовник зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх.
Умовами п.п. 1.3, 1.4 договору передбачено, що строк здачі робіт по договору - 10.08.2015 року. Зміст і терміни виконання окремих етапів робіт, розміри платежів було визначено календарним планом робіт (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору.
За приписами розділу 2 договору загальна вартість робіт з ПДВ була визначена у відповідності до Протоколу погодження ціни від 10.12.2012 року і за згодою сторін склала на момент підписання Договору ціну у розмірі 215 700,00 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот) гривень.
За умовами п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3 договору замовник здійснює авансування у розмірі 15% від загальної суми ціни договору протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця. Оплата виконаних Робіт виконується замовником відповідно до Календарного плану Робіт, упродовж 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (чергового етапу). Оплата замовником виконавцю авансу, виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця, вказаного у договорі.
Згідно з п. 8.1 договору строк його дії було встановлено до 10.08.2015 року, а у частині зобов'язань, що виникли до цієї дати, але не були виконані Сторонами, до повного виконання зобов'язань за Договором.
Позивач зазначає, що у Додатку № 2 до Договору було передбачено виконання 8 етапів робіт за темою «Високоенергетичне штампування еластичним середовищем деталей літальних апаратів», які повинні були бути виконані до 10.12.2015 року. Роботи по 1-3 етапам вартістю 86280,00 (вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят) гривень були виконані своєчасно та в повному обсязі. За 1 та 2 етапи робіт по Договору Відповідач розрахувався повністю, здійснивши розрахунок на суму 64710,00 (шістдесят чотири тисячі сімсот десять) гривень.
Також позивач ствердив, що роботи по етапу № 3 вартістю 21 570,00 (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень були виконані виконавцем належним чином, що підтверджується підписаним сторонами Актом № 3 здачі-приймання виконаних робіт по етапу № 3 від 15.04.2014 року. Проте до теперішнього часу розрахунок за етап № 3 робіт не було здійснено Відповідачем. Як вже зазначено вище (п. 2.2.2 Договору), Відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт за етапом № 3 упродовж 3-х банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт за цим етапом, тобто у межах 16-18 квітня 2014 року.
Окрім того, відповідач направив позивачеві лист № 15/1235-113 від 21.07.2014 року, в якому зазначив, що у зв'язку з простроченням оплати робіт по Акту № 3 здачі-приймання виконаних робіт по етапу № 3 від 15.04.2014 року ним гарантується оплата виконаних робіт найближчим часом. (гарантований лист наявний у матеріалах справи).
Окрім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 249,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 883,30 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як уже було встановлено судом, 10 грудня 2012 року між Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" та Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем" укладено договір на виконання науково-дослідних робіт № 104-47/2012 відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання науково-дослідних робіт на тему: «Високоенергетичне штампування еластичним середовищем деталей літальних апаратів», а замовник зобов'язується прийняти результати робіт та оплатити їх.
Матеріалами справи підтверджено, що роботи по етапу № 3 вартістю 21 570,00 (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят) гривень були виконані виконавцем належним чином, що підтверджується підписаним сторонами Актом № 3 здачі-приймання виконаних робіт по етапу № 3 від 15.04.2014 року. Проте до теперішнього часу розрахунок за етап № 3 робіт не було здійснено Відповідачем. Відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт за етапом № 3 упродовж 3-х банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт за цим етапом, тобто у межах 16-18 квітня 2014 року.
Окрім того судом установлено, що відповідач направив позивачеві лист № 15/1235-113 від 21.07.2014 року, в якому зазначив, що у зв'язку з простроченням оплати робіт по Акту № 3 здачі-приймання виконаних робіт по етапу № 3 від 15.04.2014 року ним гарантується оплата виконаних робіт найближчим часом. (гарантований лист наявний у матеріалах справи).
Відповідно до п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: письмове прохання відстрочити сплату боргу, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу та часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вищезазначене, у зв'язку із несплатою відповідачем робіт по етапу № 3 у розмірі 21 570,00 грн. та визнанням ним боргу шляхом сплати коштів по № 1 та № 2 етапах, надіслання позивачу гарантійного листа, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу розмірі 21 570,00 грн.
При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 1249,88 грн. та збитки від інфляції в розмірі 14 883,30 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача, які полягають у порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він здійснений вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у сумі 1249,88 грн.
Перевіривши розрахунок індексу інфляції, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він здійснений невірно, а відтак суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, з якого випливає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14 882,38 грн. В іншій частині стягнення інфляційних втрат позивачу слід відмовити з огляду її недоведеності.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.05.2014 - 29.02.201621570.001.69014882.3836452.38
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягненні 37 702,26 грн., з них основного боргу - 21 570,00 грн., 3% річних - 1249,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі - 14 882,38 грн.
Судові витрати позивача щодо сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 377,97 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" (ЄДРЮОФОП 14307699, адреса: 04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 2/10) на користь Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут" (код ЄДРЮОФОП 02066769, адреса: 61070, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ЧКАЛОВА, будинок 17) грошові кошти: основного боргу - 21 570,00 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят гривень), 3% річних - 1249,88 грн. (одна тисяча двісті сорок дев'ять гривень 88 копійок), інфляційні втрати у розмірі - 14 882,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 38 копійок) та судовий збір - 1 377,97 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім гривень 97 копійок). Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 13.06.2015 року.
Суддя О.С. Комарова