ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/20308/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-16"
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Чинник Н.В. - за довіреністю від 01.04.2016 року;
від відповідача: Горобець А.П. - голова правління;
Сизоненко С.В. - за довіреністю від 18.01.2016 року.
В судовому засіданні 13 квітня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
В серпні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-16" (відповідач) про стягнення 196 429,70 грн. заборгованості з водопостачання та водовідведення, 28 673,01 грн. інфляційних втрат, 12 006,89 грн. 3% річних, 3 735,16 грн. пені та 9 821,49 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 06460/4-03 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 16.03.2006 року.
Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/20308/15. Розгляд справи призначено на 14.09.2015 року.
В судовому засіданні 14.09.2015 році, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 05.10.2015 року.
В судовому засіданні 05.10.2015 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 21.10.2015 року.
В судове засідання, призначене на 21.10.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення, відповіли на запитання суду.
В судовому засіданні 21.10.2015 року у справі оголошено перерву до 04.11.2015 року.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.11.2015 року призначено у справі №910/20308/15 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинено провадження у справі № 910/20308/15 до проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, судової експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення) та повернення матеріалів справи до суду.
09.03.2016 року через канцелярію до суду надійшли матеріали справи № 910/20308/15 разом з листом експертної установи, у якому зазначено, що експертизу не проведено, оскільки не здійснено оплату останньої.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року поновлено провадження у справі № 910/20308/15. Призначено розгляд справи на 13.04.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
16.03.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Кристал-16» (абонент) (разом - сторони) укладено Договір № 06460/4-03 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питної водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Облік спожитої питної води здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом (п. 2.1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1.2. Договору зняття показників лічильника (-ів) здійснюється , як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Згідно з п. 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.
Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді -дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів (п. 2.2.1. Договору).
Пунктом 2.2.2. Договору сторони погодили, що у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Згідно з п. 2.2.3. Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Позивач стверджує, що відповідач, як абонент, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором № 06460/4-03 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 16.03.2006 року, зокрема, за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості наданих йому послуг у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача 196 429,70 грн. заборгованості з водопостачання та водовідведення, 28 673,01 грн. інфляційних втрат, 12 006,89 грн. 3% річних, 3 735,16 грн. пені та 9 821,49 грн. штрафу.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позовна вимога про стягнення заборгованість за послуги постачання холодної води на підігрів є необґрунтованою на підставі п. 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року.
Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданих позивачем та відповідачем актів про зняття показань з приладів обліку, розшифровок рахунків абонента, витягів щодо обсягів виставлення холодної води на підігрів мешканцям м. Києва, платіжних доручень та розрахункового листа вбачається, що за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року у відповідача обліковується заборгованість з холодного водопостачанню та приймання стічних вод в розмірі 82 052,61 грн. (9 331,00 грн. (заборгованість з постачання холодної води та приймання стічних вод) + 72 721,61 грн. (приймання стічних вод з води поставленої на підігрів)).
При цьому, суд відмічає, що належних та допустимих доказів споживання послуги з прийняття стоків гарячої води, як і доказів подачі обсягів гарячої води на підігрів, у обсягах менших, ніж вказано позивачем, відповідач не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Пунктом 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Як пояснив відповідач, та свідчать матеріали справи на балансі ЖБК "Кристал-16" відсутні теплові пункти (бойлери).
Згідно із наявними в матеріалах справи розрахунками, позивачем нараховано відповідачу за гарячу воду, що йде на підігрів 114 377,09 грн.
Розпорядженнями КМДА від 28.08.07 р. № 1127 (п. 4), від 30.01.09 р. № 95 (п. 7), від 29.04.09 р. № 516 (п. 6), від 31.08.09 р. № 980 (п. 7), від 30.11.09 р. № 1332 (п. 6), було передбачено, що балансоутримувачі теплових пунктів повинні укладати з ПАТ "АК "Київводоканал" договори на придбання холодної води, що використовується для вироблення послуги з централізованого водопостачання гарячої води.
Умовами укладеного між сторонами договору № 06460/4-03 від 16.03.2006, на який посилається позивач як на підставу позову, не передбачено надання позивачем послуг з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води. Додаткової угоди про постачання холодної води для потреб гарячого водопостачання між позивачем та відповідачем не укладено (вказані обставини також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року у справі № 5011-35/3866-2012).
З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання води для підігріву за Договором № 06460/4-03 від 16.03.2006 за період з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року судом відхиляється.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його обґрунтованість в частині стягнення 12 185,78 грн. інфляційних втрат та 4 209,29 грн. 3% річних.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2. Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається через один рік від дні, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.
Згідно з п. 4.6. Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.
Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, суд дійшов висновку про його неправильність, за розрахунком суду обґрунтованими розмірами пені та штрафу є 2 157,91 грн. та 4 102,63 грн. (82 052,61 грн. * 5%) відповідно.
Щодо застосування строку позовної давності до вимог позивача, про що відповідачем було заявлено клопотання відповідного змісту, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 258 та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р. за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р. позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду із позовом 06.08.2015 року, що підтверджується відбитком печатки канцелярії Господарського суду міста Києва, суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо вимог позивача про стягнення за період з 01.01.2012 року по 05.08.2012 року заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та приймання стічних вод, а також нарахованих інфляційних втрат та 3% річних за відповідний період.
Крім того, з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності стосовно вимог про стягнення штрафу та пені за порушення зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з водовідведення стоків гарячої води за період з 01.08.2013 року по 01.01.2014 року і водопостачання холодної води та водовідведення стоків холодної води за період з 01.08.2013 року по 01.01.2014 року, сплив, що зумовлює залишення без задоволення вказаних позовних вимог.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відхилення позовних вимог про стягнення вартості постачання холодної води на підігрів та сплив позовної давності щодо вимог про стягнення стоків гарячої води за період з 01.01.2012 року по 05.08.2012 року та нарахованих інфляційних втрат, 3% річних на відповідну заборгованість, а також сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 58 438,11 грн. заборгованості з водопостачання і водовідведення, 9 343,47 грн. інфляційних втрат та 2 753,52 грн. 3% річних.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-16» (02225, м. Київ, пр-т Маяковського, будинок 4, ідентифікаційний код 22893228) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664), грошові кошти: 58 438,11 грн. (п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 11 копійок) заборгованості з водопостачання і водовідведення, 9 343,47 грн. (дев'ять тисяч триста сорок три гривні 47 копійок) інфляційних втрат, 2 753,52 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят три гривні 52 копійки) 3% річних та 1 410,70 грн. (одна тисяча чотириста десять гривень 70 копійок) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.06.2016 року.
Суддя Цюкало Ю.В.