про повернення позовної заяви
10.06.2016 Справа № 908/1586/16
Суддя Носівець Вікторія Вікторівна розглянувши матеріали:
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)
до відповідача приватного виробничо-комерційного підприємства «Комплектація і обладнання» (69002, АДРЕСА_1)
про стягнення збитків у розмірі 1692,00 грн.
Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності до п. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розмір ставок судового збору (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, відповідно до приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру дорівнює 1,5 (півтора) відсотки ціни позову, але не менше 1 (одного) розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206700,00 грн.), за подання позовної заяви не майнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) станом на 1 січня 2016 р.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлена вимога майнового характеру, враховуючи наведені вище норми права розмір судового збору за заявлені позивачем вимоги повинен складати - 1378,00 грн.
Позовні матеріали не містять доказів оплати позивачем судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.
В позовній заяві позивач просив відстрочити сплату залишку судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі. В обґрунтування клопотання посилався на відсутність коштів, достатніх для оплати залишку судового збору, у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір», про що наданий лист Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області від 30.05.2016 р. № 06-08.1/197-1618.
За наслідками розгляду зазначеного клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення у зв'язку із наступним:
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.13 р. встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Наведені позивачем обставини щодо відсутності фінансування Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на оплату судового збору не можуть вважатися безумовною підставою саме для відстрочення сплати судового збору, а відсутність бюджетних асигнувань не позбавляє Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від обов'язку виконання вимог процесуального закону.
Слід зазначити, що доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати). Проте, заявником таких доказів до суду не надано, а також не доведено належними та допустимими доказами існування тяжкого фінансового стану Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.
При цьому, заявником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено доводів та не подано доказів на підтвердження того, що видатки на сплату судового збору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області збільшаться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору і він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.
Таким чином, наведені обставини щодо відсутності бюджетного фінансування для сплати судового збору, не є підставою для застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а саме для відстрочення сплати судового збору. При цьому, вжиття заходів в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є правом суду, а не його обов'язком. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в ухвалах від 16.01.2015 року у справі № 908/4180/14 та від 04.11.2015 року у справі № 910/20108/15.
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач недотримався положень Закону України «Про судовий збір» та Господарського процесуального кодексу України, а саме не додав до позову доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що вимоги до змісту та розташування реквізитів документів встановлені п. 5 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої Наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 року № 55. Пунктом 5.27 цієї Уніфікованої системи встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпису).
Зазначені положення Уніфікованої системи необхідно обов'язково враховувати учасникам судового процесу при засвідченні копій документів, що подаються до суду.
Надані позовні матеріали не містять всіх встановлених Уніфікованою системою відміток про засвідчення копії документів, лише Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області засвідчено належним чином.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 57, п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву з додатками повернути позивачу без розгляду.
Додаток: на 36 аркушах, в тому числі оригінали фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 07.06.2016 р.
Суддя В.В. Носівець