61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
07.06.2016р. Справа №905/1409/16
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129
до відповідача 1: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957
до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191307
про солідарне відшкодування збитків в сумі 2418,56 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не зявився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, відповідача 2, Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м.Кривий Ріг про солідарне відшкодування збитків в сумі 2418,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення ст.32 Статуту залізниць України та п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантаж за залізничною накладною №47732474 у вагоні №53500724 не був підготовлений відповідачем 2 до перевезення з урахуванням схоронності під час транспортування, а також прийнятий відповідачем 1 до перевезення в пошкодженому стані.
Наявність вказаних обставин, за твердженням Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та за умови складання комерційного акту №БН724292/1199 від 10.10.2015р., є підставою для солідарного стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» збитків у розмірі 2418,56 грн.
Позивач у судові засідання 17.05.2016р., 07.06.2016р. не з'явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №8750425460178, №8750425493505.
Відповідач 1 у судові засідання 17.05.2016р., 07.06.2016р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.
За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.05.2016р. місцезнаходженням відповідача 1 є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68. Наразі, вказана інформація є актуальною і на момент прийняття рішення у справі.
З огляду на те, що відповідач 1 знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 14.04.2016р., 11.05.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/1409/16, призначених на 17.05.2016р., 07.06.2016р.
Відповідач 2 у відзиві №53-02/1247 від 27.04.2016р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не проінформував про відхилення ваги товару у вагоні №53500724 та не викликав представників Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» для її засвідчення. Тобто, як вказує відповідач 2, причиною втрати частини вантажу є технічна або комерційна несправність вагону №53500724, що сталась під час перевезення вантажу залізницею.
Відповідач 2 у судові засідання 17.05.2016р., 07.06.2016р. не з'явився, у відзиві №53-02/1247 від 27.04.2016р., клопотанні №53-02/1570 від 30.05.2016р. розгляд справи просив здійснювати без участі власного представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що сторонни, зокрема, у судове засідання 07.06.2016р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Крім того, судом враховано, що за змістом ухвали від 17.05.2016р. присутність сторін у судовому засіданні 07.06.2016р. обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
27.09.2015р. за залізничною накладною №47732474 Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (вантажовідправник) зі станції відправлення Роковата Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу позивача (вантажоодержувач), зокрема, у вагоні №53500724 руду залізну. Виходячи зі змісту п.49 відомості вагонів накладної №47732474, маса нетто у вагоні №53500724 - становила 69000 кг.
Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1-227 від 10.10.2015р. було здійснено комісійне переваження вагону №53500724, про що складений комерційний акт №БН724292/1199 від 10.10.2015р., відповідно до якого встановлено, що маса брутто у вагоні №53500724 становить 84050 кг, тара - 22200 кг, нетто - 61850 кг, що менше документу на 7150 кг.
У вказаному комерційному акті також було засвідчено завантаження у спірний вагон вище рівня бортів на 100 мм; наявність над першим люком справа по ходу поїзда поглиблення 300 мм х 500 мм х 400 мм вглиб, над шостим та сьомим люками поглиблення 1200 мм х 1200 мм х 800 мм вглиб; прибуття вагону у технічно несправному стані, з лівої сторони по ходу поїзда під першим люком був наявний проміжок до 100 мм, під шостим та сьомим люками також був наявний проміжок. На станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу не було.
Наразі, переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача вказаного вагону підтвердилась.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.
В силу норм ст.32 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, встановлені комерційним актом сліди доступу до вантажу, прибуття вантажу з недостачею у технічному відношенні несправному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем 1 в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для руди залізної становить 1%.
За даними комерційного акту №БН724292/1199 від 10.10.2015р. недостача у вагоні 53500724 складала 7150 кг.
Здійснивши перевірку виконаного позивачем розрахунку позовних вимог з урахуванням відомостей, які містяться в рахунку-фактурі №895/21 від 27.09.2015р., Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (вантажовідправника), суд встановив, що він є арифметично вірним.
Таким чином, з огляду на наведене та зміст наявного у матеріалах справи комерційного акту, за висновками суду, відповідач 1 своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача до відповідача 1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно, в силу норм ст.32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
За приписами п.п.5, 6 Правила перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, які затверджені наказом №542 від 20.08.2001р. Міністерства транспорту України, у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою").
Згідно зі ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Відповідно до п.1 Правил складання актів, затверджених наказом №434 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
За приписами п.3.9 роз'яснень №04-5/225 від 29.09.2008р. Вищого господарського суду «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами господарського суду від 12.04.2016р., 17.05.2016р. сторін було зобов'язано представити, зокрема, належним чином завірену копію акту №424 від 10.10.2015р. про технічний стан вагону №53500724, на який міститься посилання в комерційному акті №724292/1199 від 10.10.2015р.
Сторони, в тому числі, позивач, вимоги суду у визначеній частині не виконали, витребуваних судом документів не представили. Відтак, за висновками суду, позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» у технічно несправний вагон №53500724 і відповідач 2 був обізнаний про це.
Таким чином, вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» є необгрунтовними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про відшкодування збитків в сумі 2418,56 грн, задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 2418,56 грн, а також судовий збір в сумі 1378 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м.Кривий Ріг про відшкодування збитків в сумі 2418,56 грн залишити без задоволення.
У судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 10.06.2016р.
Суддя Ю.О.Паляниця